Морфобіологічні особливості та екологічні умови вирощування

Тладіанта сумнівна- багаторічна дводомна трав'яниста трав'яниста лазяча рослина. Її відтопи-ренно-волосисте стебло з простими вусиками досягає завдовжки 3-5 м. Листки серцеподібні, чергові, цілокраї, світло-зелені, із зовнішнього боку повстяні. Квітки одностатеві, золотисто-жовті, з глибоким 5-роздільним віночком, схожі на огіркові.

Життя рослин тісно пов'язане з її запилювачем - крихітною дикою бджолою з роду ктеноплектра (Ctenoplectra). Комаха з вечора забирається в розкритий бутон чоловічої квітки. Переночувавши в теплі, бджілка наступного ранку перелітає до жіночої квітки і залишає принесений пилок на її рильці. Цікаво, що ця бджілка ніколи не відвідує баштанні рослини. Навпаки, домашні бджоли, а також джмелі й оси, що запилюють диню, огірок і гарбуз, не помічають квіток тладіанти. Мабуть, ця обставина і призвела до того, що у тладіанти над насіннєвим розмноженням переважає вегетативне.

Плоди за розміром і формою нагадують маленькі огірочки червоного кольору з малопомітними смужками, до кінця вересня стають м'якими. У солодкому, соковитому, м'ясистому м'якусі плоду міститься від 40 до 100 дрібних темних насінин з твердою шкіркою. Уся надземна частина восени відмирає (під час культивування її зрізають).

На кожному стеблі, що низько нависає над землею, і на всіх підземних пагонах формуються ланцюжки доволі великих бульб: завдовжки 6-8 і діаметром 1,5-2 см. Оскільки з кожної бульби наступної весни витягується нове швидкозростаюче стебло і під землею знову виростають з'єднані у вигляді ланцюжка бульби, то рослина протягом кількох років займає досить велику площу (до 10-12^м2).