Технологія вирощування

В Україні огірок мексиканський вирощують тільки в теплиці. Можна вирощувати його і в кімнатних умовах за хорошого сонячного освітлення. Плід висаджують у великий квітковий горщик або в спеціально зроблену діжку. У південних районах СНД його вирощують у відкритому ґрунті біля парканів, веранд і альтанок. При цьому вирощують розсаду. Посадковим матеріалом є весь плід цілком. До весни він розтріскується і дає можливість вийти назовні молодому пагону і корню.

Плід з насінням висаджують у парник або теплицю в лютому - на початку березня похило, широкою частиною вниз, залишаючи верхню частину не прикритою землею. Наприкінці квітня або на початку травня, коли мине загроза заморозків, рослини переносять у відкритий ґрунт.

Ґрунт під огірок мексиканський ретельно обробляють, 2-3 рази перекопуючи, щоб добре перемішати його з перепрілим гноєм. Він позитивно реагує на внесення органічних добрив у кількості 30 кг/10^м2 перегною. Особливо велика кількість поживних речовин огірку мексиканському потрібна в другій половині вегетаційного періоду, коли формуються плоди.

Площу живлення рослини встановлюють залежно від родючості ґрунту, строків висаджування, сортових особливостей. У субтропічній зоні розсаду огірка мексиканського висаджують квадратним і широкорядним способами за схемою розміщення рослин 200x200 і 300x250 см. У тропічному поясі площі живлення зазвичай більш значні - 400x400 або 500x500 см. Розсаду висаджують у заздалегідь підготовлені ями, удобрені перегноєм. Після її висадки проводять полив рослин.

Догляд за рослинами полягає в регулярному розпушуванні, поливах, підживленні та підв'язці стебел. Огірок мексиканський росте швидко, дає велику кількість пагонів, тому його вирощують шпалерним способом на відкритій ділянці. Через 15-20 діб, коли розсада приживеться і рушить у ріст, стебла підв'язують до дроту або опор. Молоді пагони, що не плодоносять, завдовжки 10-50 см зрізають біля самої кореневої шийки. Їх можна використовувати для вегетативного розмноження або вживати в їжу.

Перше зрізання молодих пагонів роблять у червні, друге - через 10-15 діб, укорочуючи верхівкові пагони на два міжвузля. При вегетативному розмноженні молоді прикореневі пагони вкорінюють у піску і поміщають у горщики з поліетиленової плівки, щоб при пересадці менше ушкоджувати коріння. Пластмасові та гончарні горщики в цьому разі непридатні. Розсаду вирощують у теплиці, оптимальна температура має бути +22...+25°С. Поливають рослини, не допускаючи перезволоження. Укорінення відбувається через 20-25 діб.

Врожайність молодих пагонів, зібраних у липні, може доходити до 20-30 кг/10^м2.

Починають прибирати плоди у вересні, тобто через 3-4 місяці після висаджування; масовий збір - у листопаді. З однієї рослини в перший рік життя за гарного догляду отримують 50-80 плодів масою кожна 200-300 г, з дворічних - до 200-300 і більше плодів масою 300-800 г.Найкращі за якістю плоди середнього розміру - 250-500 г. Тривалість періоду плодоношення огірка мексиканського на плантації сильно змінюється залежно від родючості ґрунтів і становить у середньому 2- 3 роки. Урожайність плодів досягає 75-200 (за деякими даними до 500) кг/10^м2. Плоди дуже транспортабельні і довго зберігають свіжий вигляд, що дає змогу забезпечити надходження свіжого овочевого продукту протягом усього осінньо-зимового періоду. Плоди зберігають до весни в темному сухому приміщенні за температури +5...+Ю°С.

Починаючи з третього року життя, кожна рослина на коренях розвиває до 50 кг бульб масою до 200 г. За смаком вони нагадують картоплю. Урожайність бульб становить 30-40 кг/10^м2. Така виняткова продуктивність огірка мексиканського та "подвійний" врожай зумовили надзвичайну його популярність серед овочівників.

За багаторічного вирощування коріння на зиму в радіусі 2 м вкривають великим шаром соломи, листя, перегною або іншими матеріалами, з подальшим підгортанням землею. Для цього після збирання плодів стебла з листям на висоті 8-10 см від кореневої шийки зрізають. За сприятливої перезимівлі навесні рослини, які починають відростати з настанням теплої погоди, розгортають.