Лікувальні властивості

Редьку використовують як дієтичний продукт у народній медицині. Здавна її застосовували для лікування хворих як стимулятор травлення. Гіркий смак редьки викликає рясне слиновиділення, що сприяє знезараженню порожнини рота та носоглотки. Потрапляючи в шлунок, вона спричиняє посилене виділення травних ферментів, і це сприяє поліпшенню травлення. Тому редьку їдять терту або п'ють сік із неї за млявості травлення, зниженої секреції травних соків, у разі радикуліту, застудних захворювань горла й легень, нирок, печінки та сечового міхура, за ревматизму. Сік редьки чорної приймають у вигляді 25-30%-го розчину по 110-150 мл. У вигляді цукрового сиропу використовують його як відхаркувальний засіб. Камені в печінці та сечовому міхурі виганяють соком редьки сортів китайської та японської груп, які мають слабку гіркоту. Для цього приймають по 2-3 столові ложки свіжого соку на день. Сорти редьки чорної для цієї мети протипоказані. У разі ниркових захворювань слід пити сік редьки з медом (1-2 склянки на день). У разі застарілого кашлю допомагає сироп із редьки. Її ріжуть часточками, змішують із медом і через кожні 3 год приймають по 3 столові ложки рідини, що утворюється. Кашель вщухає, застуда минає.

У редьці міститься велика кількість грубої рослинної клітковини та пектину, які не лише посилюють вироблення травних соків, а й вбирають в себе різні шкідливі речовини, бактеріальні отрути та надлишки харчового холестерину, знижуючи його вміст у крові. Корисна вона за атонічних закрепів: клітковина сприяє хорошій роботі кишківника. У цих випадках редьку вживають на день не більше 30-50 г з олією, сметаною, майонезом, у салатах із тертою морквою, яблуками. Велика її кількість може спричинити надмірне подразнення слизової оболонки шлунка. Для профілактики атеросклерозу п'ють сік із редьки по півсклянки на день протягом місяця (1-2 курси на рік).