Морфобіологічні особливості та екологічні умови вирощування

Кмин - Carum carvi L.- дворічна, перехреснозапильна, трав'яниста рослина родини зонтичні (Apiaceae) підродини селерові (Apioideae). У перший рік життя утворює коренеплід з розеткою прикореневих 7-15 справжніх листків, на другий рік переходить до стеблування, цвітіння й утворення насіння.

Є близько 30 видів кмину, поширених у Європі та Азії; у СНД налічується 10 його видів. У культурі найбільш поширений кмин звичайний - Carum carvi L.

У кмину корінь стрижневий, м'ясистий, веретеноподібної або циліндричної форми. Стебло прямостояче, борозенчасте, гладке, всередині порожнисте, розгалужене від основи, що досягає на другий рік життя висоти від 30 до 100 см, закінчується, як і численні пагони, суцвіттям. Листки чергові, вузькі, зелені, нижні - на довгих черешках, верхні - на коротких розширених при основі, сидячі. Пластинка листка двічі- або тричіперисторозсічена з лінійно-ланцетоподібними частками. Квітки дуже дрібні, злегка рожеві або білі, зібрані в суцвіття - складну парасольку з обгорткою або без неї, з 8-16 променями. Цвіте на другий рік життя в червні-серпні, плодоносить у липні-серпні.

Плід - двосім'янка тонкоребриста, сірувато-коричневого кольору, під час дозрівання розпадається на насінини овальної або довгастої форми. Насіння дрібне. Маса 1000 насінин - 2,4-4 г. Схожість їх зберігається 2-3 роки.

Кмин - холодостійка рослина, добре зимує у відкритому ґрунті навіть у суворі зими без укриттів. Насіння проростає за температури +5...+8°С. Сходи легко переносять заморозки. Оптимальна температура для росту і розвитку +15...+20°С.

Рослина чуйна на зрошення. Найбільш вимоглива до вологості ґрунту від сходів до цвітіння. Добре росте в районах із достатнім зволоженням. Вимоглива до світла. Може рости в затіненні, проте врожай зменшується і якість продукції погіршується. На сонячних ділянках дає вищий урожай плодів з більшим виходом ефірних олій.

Кмин може рости на різних ґрунтах. Проте найкращі врожаї з високою якістю продукції отримують на легких супіщаних і суглинкових чорноземних ґрунтах з глибоким орним шаром (30-40 см) і низьким рівнем залягання ґрунтових вод. На піщаних і вапняних суглинках отримують хороші врожаї тільки за глибокого обробітку ґрунту і достатнього внесення добрив. Рослина чуйна на добрива, особливо азотні. Непридатні важкі глинисті або кислі ґрунти з високим заляганням ґрунтових вод.