Лікувальні властивості

Ще в давнину люди звертали увагу на цілющі властивості любистку. Вони описані в працях Діоскурія та Плінія Старшого. Любисток - цінна дієтична та лікарська рослина, здатна стимулювати діяльність залоз внутрішньої секреції, підвищувати життєвий тонус, знімати втому та робити людину добрішою. Ці властивості проявляються сильнішою мірою, ніж у селери.

Любисток широко використовують у медицині. Для лікувальних цілей застосовують коріння. Форма кореня
і цінні лікарські властивості дали привід, щоправда, не без перебільшення, багатьом любителям
називати любисток полуженьшенем. У Росії здавна вживали препарати любистку при пухлинах
лях порожнини рота і гортані. Старовинні лікарські книги рекомендують умиватися соком цієї рослини, щоб "шкіра була білішою і милішою".

Біологічно активні речовини любистку: основні - ефірні олії, лактони; супутні - дубильні речовини, органічні кислоти, кумарини, смоли, цукри. Лікарські препарати: настій дво-трирічного коріння. Основні фармакологічні дії - седативна, сечогінна, жовчогінна. Настій коренів має заспокійливу, знеболювальну та відхаркувальну дію, посилює апетит, діяльність шлунка і кишечнику, регулює роботу серця і зменшує задишку, використовується як глистогінний засіб. Подрібнене свіже листя прикладають до ран, а сухе, стовчене до порошку, приймають проти нервових розладів.
Відвар коріння застосовують у разі водянки, захворювань нирок, серця, бронхіту, хвороб шлунку та кишечнику, а також як засіб, що посилює місячні та послаблює болі під час них. Він має ще стимулювальну дію. Застосовується в сексопатології - за розладів нейрогуморальної та еякуляторної складових.