Морфобіологічні особливості та екологічні умови вирощування

Редиска (Raphanos sativus L.) - найбільш скоростигла рослина з групи коренеплідних. Ранньостиглі сорти формують коренеплід за 20-25 діб, а пізньостиглі - за 40-45.

У європейського редису розетка листків невелика, листки розсічені на 2-6 пар бічних часток, черешки світло-зелені, іноді з антоціановою пігментацією. Коренеплоди дрібні, масою до 30 г. М'якоть ніжна, соковита, з помірною гіркотою, схильна до швидкого в'янення. У китайського редисалістова розетка велика, листя цільне або розсічене на 18-30 пар бічних часток, черешки товсті, рожеві або світло-зелені. Коренеплоди великі, масою до 200 г. М'якоть біла, дуже щільна, соковита, солодка, майже без гіркотиРедис є холодостійкою рослиною. Мінімальна температура проростання насіння +2...+5°С, оптимальна - +18...+20°С. Сходи переносять короткострокове зниження температури до -1...-3°С, дорослі рослини - до -4...-6°С. Оптимальною температурою для росту і розвитку є +15...+18°С, а мінімальною - +10...+12°С. Формування коренеплодів починається при температурі +12 +15°С, а потім - +18...+20 С. Нестача тепла затримує формування коренеплодів, збільшує кількість рослин з недорозвиненими коренеплодами і може викликати стеблування.

Редис - вологолюбна рослина. Необхідне рівномірне зволоження ґрунту протягом вегетаційного періоду. За нестачі вологи в ґрунті та повітрі коренеплоди грубіють, набувають гіркуватого присмаку. М'якоть їх стає пухкою, з пустотами всередині, а рослини утворюють стебла. Надмірне зволоження ґрунту призводить до посиленого ураження хворобами, зокрема чорною ніжкою.

Рослина довгого дня. Тому за висіву наприкінці травня та в середині літа за довгого світлового дня та високої температури повітря редис швидко стелиться, а за короткого дня та похмурої погоди краще формує коренеплоди. Для запобігання передчасному стеблуванню рослин вкорочують світловий день: на 7-9 годин закривають посіви непрозорими матеріалами.

Редис винятково чутливий до світла. На відкритих сонцю ділянках він виростає соковитим, ніжним. При нестачі світла рослини зніжуються і погано формують коренеплоди. При цьому листя витягується, а коренеплоди бувають поганої якості. Редис віддає перевагу інтенсивному освітленню.

У відкритому ґрунті редис дає гарний врожай на високородючих супіщаних або суглинкових ґрунтах з нейтральною або слабокислою реакцією. Важкі та неродючі ґрунти з малим вмістом гумусу непридатні для його вирощування, оскільки рослини утворюють стебла, а коренеплоди в'януть. На кислих ґрунтах редис уражається килою - небезпечним захворюванням багатьох капустяних рослин.

Редис може рости на чорноземних, а також окультурених торф'яних ґрунтах. На заплавних землях хороші врожаї дає на прирусловій частині, а також на легких суглинкових ґрунтах центральної заплави.

У початковий період росту й розвитку редиска інтенсивно поглинає азот і фосфор, а у фазі дозрівання коренеплоду - фосфор і калій. За нестачі азоту і фосфору рослини послаблюють ріст, листя стає світло-зеленим. Однак надмірний вміст азоту в ґрунті веде до накопичення в рослинах нітратів, шкідливих для організму людини. Характерною ознакою калійного голодування є пожовтіння, а потім побуріння краю листкової пластинки.

Повітряне середовище проживання та його газовий склад також багато в чому визначають ріст і розвиток рослин. Концентрація діоксиду вуглецю в повітрі теплиць для редиски має бути 0,15-0,4%. Підживлення ним починають рано вранці зі сходом сонця і припиняють через 4-5 год, коли температура в теплиці підвищується і необхідне провітрювання.