Особливості технології вирощування цибулі ріпчастої із сіянки

Вирощування цибулі ріпчастої із сіянки донедавна було найпоширенішим у північних районах, середній смузі, центральних чорноземних областях і Поліссі. Цим способом вирощують цибулю переважно гострих сортів, сіянка яких добре зберігається. Крім того, на піщаних ґрунтах дуже важко отримати цибулю ріпчасту з насіння. Тому на цих ґрунтах перевагу віддають дворічному вирощуванню цибулі. Дотримуючись сучасної технології вирощування цибулі із сіянки, отримують високу (від 30 до 45 кг/10^м2 на зрошуваних землях, а на богарі - до 20 кг/10^м2) врожайність добре визрілої цибулі. Урожай практично буває вищим, ніж при вирощуванні в богарних умовах з насіння.

Гідність сівозмінного способу вирощування цибулі ріпчастої полягає ще й у тому, що за будь-якої погоди навесні можна отримати сходи. Вегетаційний період її при вирощуванні із сіянки зменшується до 80-90 діб. Цибулю можна виростити без зрошення або з меншою кількістю поливів. При цьому виключається проріджування рослин, зменшуються витрати на прополку. Коренева система цибулі краще розвинена при вирощуванні з сіянки. Цибулини раніше і краще визрівають, мають щільну луску і добре зберігаються взимку.

Краще і раннє визрівання цибулі пояснюється тим, що рослини, які вирощують із сівка (арбо-жійка, сіянка, арпажик, арпачик), у перший період життя швидше ростуть і розвиваються, використовуючи запаси їжі, які містяться в дрібній цибулині. Тому прибирають її на 20-30 діб раніше, ніж цибулю, отриману з насіння.

Оптимальний весняний термін висаджування цибулі ріпчастої із сівби настає через 7-10 діб після сівби ремін'янки-чорнушки і в лісостепу України припадає на кінець другої - третьої декади квітня, у степу - на кінець березня - першу половину квітня, у центральних районах Російської Федерації - на початок травня. Висадка його не повинна бути розтягнутою. Її починають із дрібних груп сіянки, оскільки вони утворюють менше стрілок. Закінчують висадку великою фракцією.

Позитивні результати отримано в Поліссі та південному регіоні України за озимого висаджування дрібної сіянки (першої групи і менше 10 мм) на ріпку за 30-40 діб до стійкої морозної погоди в листопаді. Цибулини при цьому добре перезимовують, дають сходи раніше на 15 діб і більше, достигають на 2-3 тижні раніше і підвищують врожайність цибулі-ріпки на 10-25%.

Озиме висаджування зменшує розгалуження цибулі (гніздовість), що сприяє підвищенню вирівняності та товарності цибулин. Вона дає можливість виростити маточну цибулю, яка менше хворіє. Однак існує думка, що, незважаючи на більш раннє дозрівання цибулі, за озимого висаджування вона втрачає свою лежкість. Водночас доктор сільськогосподарських наук В.Ф. Васецький стверджує, що озиме висаджування цибулі-сіянки в Криму наприкінці жовтня - наприкінці листопада підвищує лежкість цибулі-ріпки під час зберігання.

Малий запас поживних речовин у дрібній сівці не дозволяє цибулинам пройти стадію яровизації, і тому вони не дають квітконосних стрілок. Забіг у часі, який рослини мають за рахунок висаджування під зиму, дає змогу вже наприкінці липня отримати добре визрілу, велику (5-6 см у діаметрі) цибулину. Для вирощування під час озимого висаджування придатні будь-які районовані сорти - малогніздні, середньо- або багатогніздові. Не придатні тільки південні сорти, оскільки сіянка їхня взимку може вимерзнути.

Для висадки сіянки ґрунт готують як при вирощуванні цибулі з насіння. Для прискорення відростання її обрізають верхню суху частину шийки до плічок цибулини і замочують протягом доби в теплій (до +30...+35°С) воді.

При вирощуванні цибулі ріпчастої із сіянки застосовують такі способи механізованого висаджування та схеми розміщення рослин за наявної колії трактора 140 см: широкорядний звичайний з міжряддями 45 см і вузькосмуговий (відстань між смугами 50 см, ширина смуги 20 см); стрічкові: дворядний за схемою 20+50 см (на рівній і гребеневій поверхні, базова відстань гребенів 70 см), трирядний за схемою 40+40+60 см і чотирирядний за схемою 25+25+25+65 см (на рівній і гребеневій поверхні).

У лісостепу України, за даними акад. А.С. Болотських, на богарних землях при вирощуванні цибулі ріпчастої із сіянки найвищу врожайність товарних цибулин отримано за стрічкового дворядного механізованого способу висаджування за схемою розміщення (20+50)х10-12 см. Застосування широкорядного способу висадки з міжряддями 45 см дало зниження врожайності на 2,9 т/га, або на 25%. При стрічковому висаджуванні відзначається прискорення на 2-3 доби розвитку рослин і вилягання листя перед збиранням врожаю.

На індивідуальних городах цибулю-сіянку саджають на гряди в пухкі борозенки, відстань між якими може бути від 15 до 45 см. У рядку цибулини розкладають для малогніздових сортів на відстані 8-10 см, а для сортів, що дають у гнізді три і більше цибулин - 10-15 см. Викладають їх донцем донизу, легко вдавлюючи, а зверху засипають ґрунтом шаром не менш як 2 см (за глибшої посадки утвориться дрібніша цибулина).

Від способу висаджування, схеми розміщення рослин, розміру та маси сіянки залежить її норма висіву. Маса 1000 штук цибулин сіянки розміром 7-14 мм коливається від 900 до 1350 г, 15-22 мм - від 1400 до 1900г, 23-31 мм - від 1700 до 2800 г, 32-41 мм - від 2300 до 4100 г, понад 42 мм - від 4700 до 6800 г.У зв'язку з цим норма висіву для сіянки першої групи за зрошення становить 600-800 г/10^м2 за густоти 450-650 рослин на 10^м2, а на богарі 400-600 г/10^м2 і густоти 350-400 шт./10^м2; другої групи - відповідно 850-1200 г/10^м2, 300-400 шт./10^м2 і 700-1000 г/10^м2, 280-300 шт./10^м2. На родючих і зрошуваних землях Криму найкращі результати дає підвищення густоти рослин до 800-1000 шт./10^м2.

Глибина висаджування сіянки визначається біологічними особливостями формування цибулини, щоб під час достигання її верхня частина перебувала над поверхнею ґрунту. Тільки за такої умови можливе отримання високого і доброякісного врожаю цибулі-ріпки. Цибуля-сіянка вимагає неглибокого загортання, на 3-4 см нижче поверхні ґрунту. За глибшого загортання сіянки сходи з'являються пізніше, сіянка проростає повільно, тому що її корінню бракує повітря, рослини мають схильність безперервно утворювати нові листки, кількість рослин до моменту збирання дещо зменшується, строки формування та дозрівання цибулин затягуються, форма цибулин стає кубастою через здавлювання їх ґрунтом, товарні якості знижуються, цибулини погано зберігаються.

Висаджують сіянку так, щоб вона була обтиснута вологим ґрунтом. При дрібній висадці, потрапляючи в сухий ґрунт, вона затримується в рості, іноді це призводить до випирання і випадання її, в результаті чого знижується урожай цибулі. Крім того, під час дрібного висаджування денце цибулі розміщується у верхньому шарі ґрунту, який легко пересихає, внаслідок чого вкорінення цибулі сповільнюється. Після висаджування ґрунт злегка розрівнюють граблями (зуби переплітають гілками верби, рокитника, берези).

Для висаджування цибулі-сіянки на ріпку використовують сівалки СЛН-8А, СЛН-8Б, СЛС-12 і СЛС-5,4. Сівалка СЛН-8А з котушковим висівним апаратом і 8 сошниками навішується на трактор МТЗ-80. Вона забезпечує посадку на рівній, гребеневій і грядовій поверхні широкорядним способом із міжряддями 45 см, стрічковим дворядним за схемою 20+50 см і чотирирядним за схемою 25+25+25+65 см. До недоліку сівалки відноситься те, що вона не дає можливості більш рівномірно розподіляти цибулини в рядах, залишає 1-3,5% незаробленої в ґрунт сівки.

Після висадки ґрунт накочують легкими котками ЗКВГ-1,4 в агрегаті з тракторами класу тяги 14 кН. До котків причіплюють посівні борони ЗПБ-0,6 А, які розпушують верхній шар ґрунту з метою запобігання появі кірки після випадання опадів, а також для зменшення вивітрювання та зносу верхнього шару.

Проте, як свідчать проведені дослідження в Інституті овочівництва і баштанництва УААН (академік О. С. Болотських) (академік О. С. Болотських). Однак, як свідчать проведені дослідження в Інституті овочівництва і баштанництва УААН (академік А. С. Болотський), за умови, що в ґрунті не буде жодних ґрунту.С. Болотських), під час висаджування цибулі-сіянки сівалками, якщо після проходу їх не виділяють трьох-чотирьох робітників для загортання в ґрунт цибулин, які опинилися на поверхні на недостатньо вирівняних мікровпадинах, післяпосівне накочування слід виключити. На поверхні ґрунту після прикочування залишається 1,5-2,6% висадженої сіянки, що ускладнює закладення її в ґрунт вручну.

Догляд за посадками цибулі ріпчастої із сіянки практично такий самий, як і під час вирощування її з насіння. Однак є деякі особливості.

У досходовий період висадки цибулі ріпчастої боронують граблями або боронами посівними. Сходи цибулі з'являються на 8-10-ту добу, раніше, ніж за посіву насінням, і рослини починають одразу швидко рости. Післясходове боронування через 1-2 доби після масових сходів боронами також частково призводить до висмикування рослин цибулі (від 1 до 3,2% за стрічкового і від 0,2 до 1,4% за широкорядного способу сівби). При цьому знищується до 63-72% ниткоподібних бур'янів і скорочуються витрати праці при першій прополці на 35-41%.

Міжряддя цибулі розпушують на глибину 5-6 см і видаляють бур'яни за допомогою фрезерних культиваторів КГФ-2,8, ФПУ-4,2 і звичайних з пасивними робочими органами КРО-4,2, КРН-4,2 або КРН-2,8 МО. Фрезерними культиваторами повністю знищуються бур'яни в зоні обробітку та добре розпушується ґрунт, що дуже важливо для відокремлення його від цибулі в період механізованого збирання. Під час міжрядного розпушування стежать за тим, щоб рослини не присипалися (не підсапувалися ґрунтом).

Зазвичай протягом вегетаційного періоду проводять 3-4 міжрядні обробки та 2 ручні прополки. Цибуля ріпчаста із сіянки, так само як і з насіння, потребує чистих від бур'янів ділянок. У великих господарствах для цього використовують ті самі гербіциди, що й під час вирощування цибулі з насіння. Застосування боронувань і гербіцидів, за даними акад. А.С. Болотських і О.В. Ополоні-на, зменшує витрати праці на проведення ручних прополок у рядах на 65%. При цьому в посівах цибулі була одна прополка із середньою засміченістю поля. Забур'яненість ділянки знижується до 70-88%, а витрати праці з догляду за рослинами - у 2,4 раза і становлять лише 181 чол.-год/га.год/га.

Наприкінці росту, коли цибулини сформуються і листя почне частково вилягати, ґрунт від цибулин відгрібають, щоб вони краще освітлювалися сонячним світлом і їх обдувало повітря. Якщо трохи оголити ріпку цибулі, вона виходить здоровою і краще зберігається.

Нерідко в посівах цибулі ріпчастої із сіянки спостерігається таке небажане явище, як стрілкування. Воно зумовлене поганим зберіганням сіянки, дуже раннім або підзимовим висаджуванням або незвично прохолодним літом. Реакція точок росту цибулин на температуру +5...+15°С сприяє проходженню стадії яровизації. Щоб не втратити врожай цибулі, при висоті стрілки до 20 см її обережно обривають у нижній частині над листям. Якщо зірвати одну лише верхівку, стрілка відростає знову. Біля основи кожної стрілки, як зазначає доктор біологічних наук М.В. Алексєєва, є білястрілкова брунька, з неї виросте хороша цибулина, а частина стрілки, що залишилася збоку цибулини, засохне і відвалиться.

В умовах недостатнього природного водопостачання зрошення має винятково важливе значення в підвищенні врожаю цибулі ріпчастої із сіянки. Детально поливний режим викладено в технології вирощування цибулі з насіння, який аналогічний вирощуванню цибулі з сіянки. Тому після того, як стрілки обірвані, рослини цибулі поливають і підживлюють.

Перше підживлення за необхідності проводять за висоти листя 10-12 см, друге - через 20-25 діб. Для підживлення використовують пташиний послід, розводячи його водою 1:15, або коров'як - 1:10. З мінеральних добрив беруть 150 г аміачної селітри і 200 г калійної солі на 10^м2 (одна лійка органічних або мінеральних добрив - Юл на 10^м2).

Знижує стрілкування перше підживлення азотними добривами або розчином гнойової рідини (1:10). На початку формування цибулини рослини підживлюють калійною сіллю - 100-150 г і суперфосфатом - 150-200 г на 10^м2 гряди. Можна вносити замість них складне добриво нітрофоску (200-250 г на 10^м2). Рівномірно розсипавши по грядці добрива, проводять полив - 100-150 л/10^м2.

Збирання врожаю цибулі ріпчастої з сіянки аналогічне збиранню цибулі, вирощеної з насіння.

Її прибирають при масовому пожовтінні, виляганні 20-30% листків і підсиханні їх наприкінці липня - на початку серпня в лісостеповій зоні, а в середній зоні СНД - наприкінці серпня - на початку вересня. Викопують лопатою або підкопують скобою, висмикують і до настання дощів залишають на грядках підсохнути. Потім його підбирають і перевозять. Перед тим як її закласти на зберігання і очистити, цибулю досушують у сухих приміщеннях, де влаштовують протяг, укладаючи тонким шаром на дощаті щити або підвішуючи у зв'язках. Після цього її сортують, очищають від коренів і листя, залишаючи шийку завдовжки 2 см. Цибулини укладають у ящики, продезінфіковані вапном, висотою у 2 ряди, і прибирають у сховище. Ящики встановлюють штабелем один на одного в сухому приміщенні з температурою повітря близько 0...+ГС.

Не обрізаючи листя, за допомогою шпагату можна плести красиві цибулеві "коси". Їх зберігають за тих самих умов.