Морфобіологічні особливості та екологічні умови вирощування

Цибуля ріпчаста (АШіт сірка L.) - дво-, трирічна, однодольна, перехреснозапильна, трав'яниста рослина родини Цибулеві (АШасеае L.), яка утворює насіння на другий або третій рік життя і в перший або другий рік формує нові цибулини. У перший рік вона утворює з насіння велику розетку листя, цибулину, а на другий рік розвиває квітконоси (стрілки) із суцвіттями, які цвітуть і дають насіння. Однак якщо тривалість періоду вегетації в зоні недостатня і відсутнє зрошення для розвитку цибулини за один рік до ступеня технічної або біологічної (маточної) стиглості, то цибулю вирощують через сіянку за три роки. У зв'язку з такими особливостями розроблено й освоєно технології вирощування цибулі ріпчастої з насіння в один рік, вирощування цибулі-сіянки та вирощування цибулі ріпчастої з сіянки у дворічній культурі. Крім цих трьох технологій, є технологія виробництва насіння.

Морфологічні ознаки цибулі ріпчастої відрізняються від інших овочевих рослин. Характерною її особливістю є утворення плівчастої симподіальної цибулини, що має денце - видозмінене, потовщене, вкорочене вегетативне стебло.Цибулина - спочиваєма форма рослини. Вона складається з донця (стебло), зовнішніх сухих і внутрішніх соковитих лусок, відкритих і закритих - видозмінених сильно потовщених листків, що облягають бруньки-зачатки. Сухих лусок у напівгострих сортів 1-2, у гострих - 2-4. Чим більше сухих лусок і чим щільніше вони прилягають до цибулини, тим менше всихає і загниває цибуля під час зберігання. Колір зовнішніх сухих лусок цибулі буває білий, жовтий, коричневий, червоний, фіолетово-червоний з різними відтінками.

Відкриті соковиті луски розміщуються концентричними шарами. У верхній частині вони утворюють шийку цибулини, а внизу вкривають внутрішні замкнуті або закриті луски, які, своєю чергою, облягають бруньки-зачатки. Замкнуті луски є розрослими листовими піхвами. Товщина відкритих соковитих лусок коливається від 2,5 до 6,5 мм.

Бруньки-зачатки розташовуються зверху справжнього вкороченого і сильно розрослого зі зближеними міжвузлями стебла рослини - дінця, в нижній зовнішній частині якого розташована п'ята. Донце буває просте, що несе на собі тільки одну цибулину, і розгалужене з кількома цибулинами. У великих цибулин висота донця досягає 1,5 см, ширина 4 см. Форма цибулин варіює від плоскої до подовженої зі збіжистістю до шийки або донця. Найбільш мінливою ознакою є маса цибулини. Вона коливається від 20 г у дрібних цибулин до 250 г і більше у великих і дуже великих (до 800 г).

У цибулині утворюється від 1 до 5 і більше зачатків, кожна з яких дає листя, а потім квіткове стебло (стрілку). Квітконосне стебло у цибулі ріпчастої порожнисте, ніжне, зі здуттям на різній висоті від основи. Висота квітконосного стебла пов'язана з крупністю маточної цибулини. Вона коливається від 50 до 175 см.

Суцвіття цибулі - проста куляста парасолька. В одному суцвітті буває 250-900 квіток. У квітці 6 тичинок і 1 маточка з маленьким рильцем. Запилення перехресне за допомогою вітру і бджіл. Цвіте в липні - серпні. Зав'язь верхня - три- або шестигніздова. Плід - суха тригранна і тригніздова коробочка з двома або трьома насінинами в гнізді, дозріває в серпні - вересні. Насіння дрібне (в 1 г 250-350 шт.), 2,5-3,1 мм завдовжки, 1,8-2,1 мм завширшки та 1,8 мм завтовшки, тригранне, незграбне, чорного або жовто-коричневого забарвлення з твердою, зморшкуватою, роговидною оболонкою (шкіркою), що складається з товстостінних клітин, у середині - білих, борошнистих. Маса 1000 насінин - 2,6-5 г.
Коренева система цибулі ріпчастої сильно мичкувата, слаборозвинена. Кількість коренів сягає 4,5 тис., загальна довжина становить 239 м. Коріння розташовуються на денці цибулини колами, відповідно до розташування листків, які не мають бічних розгалужень і проникають на глибину 40-50 см. Листки соковиті, темно-зелені з густим восковим нальотом, світло-зелені зі слабким восковим нальотом або яскраво-зелені, блискучі, без воскового нальоту, трубчасті (порожнисті), у поперечному розрізі круглі, овальні або плоскоовальні, діаметром 0,5-1,5 см і завдовжки 40-50 см. Листки відходять від несправжнього стебла під кутом 30-50, 50-70 або 70-90°. Вони є не тільки органами асиміляції, а й місцем відкладення поживних речовин у своїй основі - соковитих лусочках.

Ріст і розвиток рослин цибулі ріпчастої починається з проростання насіння. Воно дуже повільно набухає, що є своєрідним пристосуванням до існування в умовах посушливого клімату. У разі сівби навесні у вологий ґрунт і за теплої погоди насіння дає сходи тільки на 10-16-ту добу. За низької температури і нестачі вологи в ґрунті сходи цибулі з'являються дуже пізно - через 20, а іноді й через 30 діб. Цибуля-сіянка дає сходи на 7-9-ту добу.

Сходи цибулі мають вигляд петельки, утвореної єдиною сім'ядолею і частиною підсім'ядольного коліна, нижня частина якого занурена в ґрунт. Сім'ядоля припиняє ріст раніше, ніж підсім'ядольне коліно, і створюваний при цьому натяг сприяє виходу назовні верхньої частини сім'ядолі разом з оболонкою насінини. У результаті сходи випрямляються.

Випрямлення сходів настає через 10-15 діб. Майже одночасно з випрямленням петельки при основі підсім'ядольного коліна формується брунька, яка дає перший справжній листок. Цей листок спочатку росте всередині підсім'ядольного коліна, а потім виходить через особливий отвір у сім'ядолі. Через деякий час після появи першого справжнього листка сім'ядоля жовтіє і відмирає. Кожен наступний новий листок проростає зсередини попереднього.

Ріст і розвиток сіянців цибулі в перший час відбувається дуже повільно. Через місяць після появи сходів цибулі довжина листків однієї рослини становить 11-15 см, маса рослини 1,4- 1,5 г, а маса листків 0,1-0,2 г.
Перший справжній листок утворюється на 7-15-у добу після появи сходів, наступні - через кожні 5-6 діб. Загальна кількість листків, що утворюються на одній рослині цибулі, вельми різна; вона може досягати 25 штук і залежить від сорту, тривалості вегетаційного періоду та умов вирощування. Висота листя, що послідовно з'являється, збільшується до моменту потовщення базальної частини рослини і початку формування цибулини. Перед утворенням цибулини і в міру її формування довжина листя поступово зменшується аж до повної редукції у зімкнутих соковитих лусок. Цибулина формується, коли рослини досягнуть 60-65-добового віку. Із сіянки значно раніше формується цибулина, ніж із насіння.

У міру зростання і формування цибулини листя відмирає, починаючи з найбільш ранніх за часом появи, а разом з ним відмирають і піхви. Поступово засихаючи, вони утворюють тонку щільну замкнуту шийку, що складається із зовнішніх лусок. Чим раніше підсихає шийка, тим швидше і краще дозріває цибулина. Приріст сирої маси листя відбувається до відтоку поживних речовин у цибулину, а потім починає падати. Збільшення цибулин у розмірі та масі триває протягом 45-55 діб. За 2-3 тижні до збирання збільшення маси рослин відбувається дуже повільно.

Спосіб вирощування цибулі впливає на зміну ознак, що відповідають даному сорту. За розсадної культури цибулини найбільш пухкі, великі, подовженої форми, з малою зачатковістю, низькою лежкістю, за підзимового посіву утворюються цибулини коротшої, плоскої форми, з підвищено-гострим смаком. Найбільшою лежкістю відзначаються маточники, отримані при вирощуванні цибулі із сіянки, дещо менш лежкими є маточники з підзимових посівів.

Починаючи від достигання цибулини протягом усього зимового періоду соковиті луски поступово відмирають і підсихають. Поживні речовини з них переводяться рослинами всередину цибулини і витрачаються на ріст молодих бруньок-зачатків, які знаходяться на денці цибулини. У міру витрачання поживних речовин верхні соковиті луски стають дедалі тоншими і нарешті перетворюються на сухі луски. Зріла цибулина являє собою живу рослину, що перебуває в стані спокою. Ця здатність переходити в стан спокою за настання несприятливих зовнішніх умов є цінною природною особливістю цибулі.

В. І. Едельштейн під час аналізу росту й розвитку цибулі ріпчастої із сіянки виділяє 4 періоди в житті рослин. Перший період (перша декада) є періодом росту за рахунок запасів материнських лусок цибулини. Другий період (друга декада) - період пристосування до самостійного живлення. Третій період (третя і четверта декади) - період посиленого росту коренів і побудови асиміляційних органів. У цей час спостерігається повна мобілізація запасних речовин багатих на білки листків цибулі. Четвертий період характеризується формуванням нових цибулин. У цей період відбувається відкладення запасів у розширених основах піхв листків і утворення зачатків. Він триває протягом двох наступних місяців (з 4 по 10 декаду). У цибулин, вирощених із сіянки, денце велике і видовжене, у вигляді "ріжка" або "п'яти", а у цибулин, отриманих із насіння, - денце плоске.

На другий або третій рік життя рослин під час проростання цибулини спочатку відростає листя, а потім починається формування квітконосного стебла. Тривалість цвітіння цибулі ріпчастої коливається від 3 до 4 тижнів і більше. Від моменту запилення до дозрівання насіння проходить 35-55 діб. Зазвичай молочна стиглість починається через 20 діб, воскова - через 30 діб, збиральна - через 50 і повна - через 55 діб після запліднення. Від початку до масового дозрівання насіння проходить 3-7 діб.

Урожай насіння підвищують створенням умов для запилення. Для цих цілей на ділянку вивозять бджіл. За даними Д.В. Гірника, в період масового цвітіння необхідно 200 бджіл, що одночасно працюють, на 100^м2 запилюваних насінників (3-5 вуликів на 1 кг). Найвіддаленіша частина поля повинна знаходитися не далі 500 м від вуликів. За більшої довжини поля застосовують зустрічне запилення. У США, наприклад, на 1 га посівів цибулі встановлюють 10-15 бджолосімей.

Рослини цибулі, як і всякий живий організм, характеризуються наявністю обміну речовин із зовнішнім середовищем. Основними факторами зовнішнього середовища є тепло, світло, волога і їжа. Ці фактори життя рівноцінні та незамінні.

Цибуля - холодостійка рослина. Проростання насіння починається при температурі +2...+5°С, але при більш високій сходи з'являються раніше. Оптимальною температурою для проростання насіння є +18...+20°С. Сходи цибулі чутливі до заморозків. Сім'ядолі гинуть при -2°С. У фазі 1-2 справжніх листків цибуля витримує заморозки -2...-3°С. Оптимальна температура для росту цибулі не повинна перевищувати +25°С. При підвищенні температури до +32...+35°С ріст рослин затримується і прискорюється перехід до формування цибулини. Цибулини формуються і дозрівають при температурі +20...+28°С. При температурі +30°С ріст їх сповільнюється. Для нормального розвитку зеленої маси (зелені) і коренів необхідна температура від +12 до +22°С. Слід зазначити, що оптимальна температура ґрунту для росту коренів на 2-3°С нижча, ніж для розвитку листя. Найкраще формування та визрівання цибулин відбувається тоді, коли від масових сходів до збирання сума ефективних температур (вищих за +10°С) становить не менше 510-540°С.

Зберігання цибулі за температури +2...+18°С спричиняє подальше стрілкування рослин, оскільки за таких температур відбувається диференціація бруньок цибулин і формування зачатків репродуктивних органів. Щоб цибуля-сіянка не стрілкувалася на другий рік життя, її зберігають при температурі +16...+18°С або при 0...-ГС. Після висадки сіянки рослини продовжують рости й утворюють велику цибулину. Слабо відбувається диференціація бруньок у дрібній (діаметр 0,5 см) сівці. Цибулю-матку, яку висаджують навесні для отримання насіння, зберігають за температури +1...+6°С. У цих умовах усі зачатки бруньок цибулини завершують диференціацію репродуктивних органів і на наступний рік формують стрілки та насіння.

Цибуля ріпчаста - світлолюбна рослина. Вона потребує високої інтенсивності освітлення і погано переносить затінення. Цибуля менш вибаглива до світла, ніж томат, огірок, горох, але більш вибаглива, ніж коренеплідні рослини і капуста білоголова.

Цибуля ріпчаста (сорти північного походження) - рослина довгого дня. Вона добре росте і розвивається за 15-18-годинного дня. Мінімальна довжина дня, яка потрібна для формування цибулин південних сортів цибулі, коливається від 10 до 14 год.

Утворення цибулин (середньоруських сортів) в умовах довгого дня є історично сформованою пристосувальною властивістю рослин до перенесення несприятливих умов. За пізніх строків сівби та пізньої появи сходів усі ростові процеси в рослин цибулі зсуваються на період, коли день стає коротшим, унаслідок чого рослини довго вегетують, цибулини виходять невизрілими, з товстою шийкою, а іноді й зовсім не утворюються. Те ж саме відбувається при сильному затіненні рослин цибулі бур'янами. При цьому ніби створюються умови короткого дня.

Цибуля ріпчаста належить до досить вологовимогливих рослин, незважаючи на те, що її листя відрізняється високою ксерофітністю. Це зумовлено великою оводненістю протоплазми клітин рослин, невеликим об'ємом і слабкою смоктальною силою кореневої системи. Найбільша потреба рослин у волозі (80% НВ) спостерігається під час проростання насіння, наростання листків і формування цибулин. За нестачі вологи у фазі наростання листків ріст їх припиняється і починає формуватися цибулина (сіянка). Цей процес незворотній. В останню третину вегетаційного періоду надлишок вологи, забезпечуючи сильний ріст листя і затримуючи його вилягання, уповільнює формування і погіршує визрівання цибулин. Тому в цей період вологість ґрунту має бути на рівні 70% НВ. Він вимагає зниженої (60-70%) вологості повітря.

Цибуля ріпчаста відрізняється підвищеною вимогливістю до родючості ґрунту. За виносом елементів живлення з ґрунту вона посідає середнє місце серед овочевих рослин, поступаючись коренеплідним, капусті, огірку. Гострі сорти цибулі виносять більше елементів живлення, ніж солодкі: відповідно азоту 53 і 30 кг, фосфору - 16 і 11, калію - 40 і 29 кг на 10 т врожаю.

Цибуля висуває особливо великі вимоги до родючості ґрунту при вирощуванні її з насіння. Спочатку її необхідно забезпечити азотом. У другій половині вегетаційного періоду, починаючи з утворення цибулин, надлишок азоту може бути шкідливим для накопичення врожаю, оскільки він затримує їхнє визрівання. Тому азотні добрива вносять у легкозасвоюваних формах перед сівбою. Високі врожаї цибулі отримують на легких родючих супіщаних і суглинкових ґрунтах, які мають слабокислу або нейтральну реакцію (рН 6-7).

Добрі врожаї можна отримати на низинних торф'яних ґрунтах. Однак надлишок азоту на цих ґрунтах затримує дозрівання цибулин, внаслідок чого вони погано зберігаються в зимовий період. На кислих ґрунтах цибуля погано формує цибулини і затягує дозрівання. Тому в даному випадку її найкраще розміщувати на другий-третій рік після внесення вапна, так як безпосереднє вапнування цибуля не виносить.

Цибуля ріпчаста вимоглива до підвищеної концентрації мінеральних солей у ґрунті. Внесення великих доз гною призводить до сильного росту листя і затримки визрівання цибулин. Найвищі врожаї цибулі отримують при внесенні середніх доз мінеральних добрив у поєднанні із застосуванням перегною. На торф'яно-болотних ґрунтах добре відгукується вона на внесення мікроелементів, особливо міді (15-30 г/10^м2 мідного купоросу) разом із мінеральними добривами. Погано відгукується на підживлення. Краще одразу всі добрива вносити під зяблеву оранку.

Наявність у цибулі ріпчастій гірчичних олій, до складу яких входить сірка, свідчить про її підвищену потребу в цьому елементі.

Хвороби рослин за нестачі окремих мінеральних елементів виглядають так. За нестачі азоту рослини ослаблені, мають коротке й тонке листя світло-зеленого забарвлення. Іноді листя червоніє, починаючи з верхівки. Ознаки нестачі фосфору проявляються пізно. Рослини при цьому пригнічуються в рості, верхівки старого листя в'януть, потім чорніють і відмирають. У цибулі за нестачі калію верхівки листя сірувато-жовтого або солом'яно-жовтого кольору. Надалі листя всихає. За нестачі міді рослини розвиваються дуже повільно. Луски цибулин стоншуються, знижується щільність. Нестача бору спричиняє пригнічення та викривлення рослин. Листя набуває різноманітного забарвлення (від темно-сірого до темно-зеленого), стає жовтим і ламким. На молодому листі розвивається жовта або зелена плямистість. За нестачі магнію біля верхівок листя утворюються білуваті плями неправильної форми. Коли вони зникають, листя надламується і гине.