Виникнення і поширення |
Артишок посівний, справжній, або колючий (Cynara scolymus L.) - малопоширена овочева рослина. Відомий з глибокої давнини (понад п'ять тисяч років до нашої ери). У стародавніх греків і римлян він цінувався вище за всі інші овочі. Давньоримський учений Пліній Старший вважав, що артишок є засобом, що стимулює виділення сечі. В епоху Відродження та середні віки рослину застосовували як сечогінний, протиревматичний і жовчогінний засіб. У дикому вигляді росте в Південній Європі та Північній Африці. Введений у культуру задовго до нашої ери. Батьківщиною артишоку вважають Середземномор'я. Назва його походить від арабського слова "ар-дшаук", що означає "земляна колючка". Рослина артишоку, що зацвітає, нагадує всім відомий бур'ян будяк будяк, який росте на бур'янах, пустирях, у ярах і біля житла. Подібність ця (особливо в будові суцвіть) не випадкова: обидві рослини належать до родини айстрових. Артишок, як вважають деякі вчені, є окультуреним будяком. А Г.X. Андерсен у казці "Садівник і панове" так писав: "Ця скромна квітка росте на грядках у городі. Але, правда, вона надзвичайно красива! Вона схожа на блакитний кактус, а насправді це всього лише квітка артишоку". Культивований різновид артишоку стали розводити з XVI століття в Італії та Франції. Нині він широко поширений у країнах Західної Європи, особливо в Італії, Франції, Греції, Німеччині, Великій Британії, меншою мірою - у США, Канаді та Латинській Америці. Особливо популярним артишок став у Франції, де займає щорічно понад 10 тис. га. Французи вже кілька століть демонструють усьому світу прихильність до цієї рослини. У цій країні виведені й найкращі його сорти. У Росії артишок був введений у культуру понад 350 років тому. Однак поширений він мало і переважно в південних районах (Краснодарський край, Північний Кавказ, Чорноморське узбережжя Кавказу), де його вирощують як багаторічну рослину. В однорічному життєвому циклі та за висіву яровизованим насінням його вирощують у більш північних районах СНД. Історичні записи стверджують, що Петро I не сідав обідати без артишоку. За його наказом він був завезений і вирощувався в Літньому саду в Санкт-Петербурзі. Дотримуючись царської моди, артишок стали подавати до столу багатіїв як вишукану делікатесну страву. У Росії згадка про лікарську цінність артишоку вперше трапляється в А.Т. Болотова ("О том, что в артишоках врачебного"). Використовували його в ті часи в разі жовтяниці та хронічної ломоти. Схожі статті |