Шкідники та хвороби цибулі, заходи захисту |
Важливим технологічним процесом у вирощуванні цибулі ріпчастої євирощуванні цибулі ріпчастої є захист рослин від шкідників і хвороб. Цей процес для овочівників-фахівців та аматорів є найскладнішим і найвідповідальнішим у всій технології вирощування. По-перше, ними не завжди своєчасно помічаються пошкодження та ураження рослин, по-друге, нині виникла проблема із застосуванням пестицидів. Цибуля пошкоджується майже 100 видами шкідливих організмів, з яких найпоширенішими шкідниками є трипе тютюновий (цибулевий), муха цибулева, нематода стеблова, кліщ кореневий, довгоносик-скритохоботник, а з хвороб - несправжня борошниста роса (пероноспороз), гниль донця, гниль шийкова сіра, мозаїка, сажка цибулі. Цибуля ріпчаста, пошкоджена личинками мухи цибулевої, нематодою стебловою, уражена пероноспорозом, гнилями донця або шийки, до тривалого зберігання не придатна. За значного ураження та пошкодження окремими шкідливими організмами врожай знижується на 20-100%. Щоб не допустити шкоди від шкідників і хвороб, як загальні заходи слід рекомендувати дотримання сівозміни, або щорічну плодозміну: на колишнє місце цибулю повертати не раніше, ніж через 3-4 роки, знищувати всі прибиральні рештки попередника і після цибулі, дотримання просторової ізоляції між посівами цибулі першого ідругого року, знезараження насіння сіянки і цибулі-матки, зберігання продовольчого і посадкового матеріалу окремо в чистій тарі, дезінфікування сховищ, проведення регулярних профілактичних обприскувань. Не рекомендується розміщувати посіви цибулі поблизу великих водосховищ, боліт, заплав. Посіви цибулі з сіянки повинні розташовуватися на відстані 600 м на відкритій і не менше 100 м на пересіченій місцевості від посівів насінників. Цибуля із сіянки раніше розвивається і визріває, будучи одночасно резерватором пероноспорозу та інших хвороб. Ретельно прибирають і знищують усі рослинні рештки з посівів цибулі всіх генерацій із подальшою осінньою глибокою зяблевою оранкою плугом із передплужником абоперекопуванням ґрунту, що допомагає позбутися шкідників, які мешкають у ґрунті, і збудників хвороб, а також вносять оптимальні дози добрив, уникаючи надмірного застосування азоту. Вони залежать як від родючості ґрунту, так і від потреби цибулі в азоті, фосфорі та калії. Фосфорно-калійні добрива прискорюють визрівання цибулі та насіння, підвищують стійкість до хвороб (гниль шийкова, пероноспороз) і шкідників (муха цибулева, нематода стеблова). Для висадки відбирають здорову цибулю. Посадковий матеріал завчасно прогрівають при температурі +40...+45°С протягом 8-12 год. При цьому цибулю-сіянку прогрівають перед висаджуванням, маткові цибулини - перед закладанням на зберігання. Прогрівання цибулин різко скорочує ураження цибулин гниллю шийкову, тим самим значно знижуючи відходи цибулі під час зберігання. Такий прийом, крім того, дає змогу виявити захворювання цибулин і відбракувати їх. Одночасно прогрівання знезаражує від збудника несправжньої борошнистої роси. Протруювання насіння цибулі проводять сухим способом шляхом опудрювання базудином 60%-м к. е. (50 г/1 кг). Дотримання просторової ізоляції посівів і посадок цибулі різних генерацій - 600-1000 м. Сівбу та висаджування цибулі проводять у якомога ранні строки на добре провітрюваних площах, без зайвого загущення, за можливістю далеко від джерел відкритого водопостачання (відкриті зрошувачі, річки, озера та ін.). Вносять у ґрунт під час висадки або з підживленням 5%-го базудину (діазинон) - 50 г/10м2 - для боротьби з мухою цибулевою. Стежать за чистотою ділянки, не допускають появи бур'янів, хвороб, шкідників. Схожі статті |