Лікувальні властивості

У медицині аніс відомий з давніх часів. Греки та римляни вживали його плоди для збудження апетиту. За народними повір'ями, запах анісу викликає спокійний сон. У народній медицині настій із плодів - анісовий чай - широко застосовують як відхаркувальний засіб, він полегшує напади астми, його п'ють у разі хвороб дихальних шляхів, кашлюку, бронхіту, трахеїтів і ларингітів.

У разі грудного кашлю використовують суміш рослин. Беруть 4 частини алтейного кореня, 2 - листя мати-й-мачухи, по 1 - квіток коров'яку, плодів анісу і кореня солодки. Із суміші роблять відвар: 1 столову ложку збору заливають 1 склянкою холодної води, витримують 1 годину, кип'ятять на водяній бані 30 хв, настоюють 15 хв, проціджують. Дають пити хворому по '/3 склянки теплого відвару 3-4 рази на день.

Широкою популярністю в народі користуються нашатирно-анісові краплі та анісові настоянки. Вони чинять стимулювальну дію на моторну і секреторну функції травного апарату, мають слабку дезінфікуючу дію. Застосовують у разі закрепів, анацидних гастритів, метеоризму та інших захворювань шлунково-кишкового тракту (особливо в дітей).

Плоди анісу призначає лікар за недостатності молока в матерів-годувальниць, а також як жарознижувальний і сечогінний засіб. Анісова олія відома як гарний засіб від цинги. У разі шкірних хвороб використовують коріння анісу. Сумішшю його плодів з яєчним білком у народі лікують опіки.

Анісова олія - перевірений засіб для відлякування комарів, мух, різних мошок. Щоб вони не докучали, беруть аркуш паперу, капають на нього анісову олію і, коли вона розпливеться, натирають промасленим аркушем шкіру обличчя та рук.