Лікувальні властивості

Гірчиця не тільки збуджує апетит, але ітільки збуджує апетит, а й посилює виділення шлункового соку. Вона подразливо діє на шкіру та слизову оболонку. Ця властивість гірчиці дає змогу використовувати її як лікувальний засіб. Ще Піфагор вважав, що вона покращує пам'ять.

У лікувальних цілях використовують насіння гірчиці. З нього виготовляють гірчичну ефірну олію. Розчиняють цю олію в спирті (у співвідношенні 1:49), отримують гірчичний спирт, який застосовують для розтирання. Порошок із насіння гірчиці використовують у разі застудних захворювань. Його змішують із медом і готують таблетки розміром із квасолю. Приймають по 10 таблеток, запиваючи відваром імбиру. За хронічного нежитю порошок гірчиці насипають у шкарпетки.

Проти застудних захворювань роблять гірчичні ванни для ніг, рук або всього тіла. Гірчичний порошок (250-400 г) розмішують, підливаючи до нього теплу (не гарячу) воду до консистенції рідкої кашки та розтирають до появи різкого їдкого гірчичного запаху. Після цього кашку виливають у ванну (на 180-200 л води) і добре перемішують. Ванну приймають за температури +35...+36°С протягом 5-10 хв. Після ванни обмиваються під теплим душем і закутуються в теплу ковдру. Застосовують у разі бронхітів, пневмонії. Процедура ефективна в перші години захворювання.

Порошок із насіння гірчиці відомий як зігрівальний засіб, що спричиняє приплив крові; як проносне, блювотне в разі малярії, отруєння опіумом; заспокійливе. Гірчиця є старовинним російським народним лікувальним засобом.