Походження і поширення

Наукова назва роду- від грецьких слів korios - клоп і anlson - аніс. Місцеві назви його кишнит (азербайджанська), кінза, кіндза, хамем (вірменська), каляндра (білоруська), кіндзі (грузинська), кишнець посівний, клоповник (українська).

Батьківщина коріандру - Східне Середземномор'я і Мала Азія. На стародавніх пам'ятках (у гробницях фараонів), відкритих під час археологічних розкопок, виявлено ієрогліфічні зображення і насіння коріандру, що свідчать про культивування його ще за доісторичних часів (X ст. до н. е.). У глибоку давнину, коли людині ще не був відомий спосіб добування олії з насіння, коріандр вирощували як пряну та лікарську рослину.

Нині він широко поширений в Індії, країнах Західної та Південної Європи, Єгипті, Палестині. Початок культивування коріандру відноситься до 30-х років XIX століття. Насіння було завезено з Іспанії та роздано для посіву селянам слободи Олексіївка колишньої Воронезької губернії (нині Білгородська область). У СНД його в основному вирощують як ефірно-олійну рослину в чорноземних областях: у Поволжі, на Північному Кавказі, в Україні та Середній Азії.

Як овочева рослина коріандр набув широкого поширення лише в Закавказзі. Його успішно можна вирощувати на зелень і в більш північних районах СНД. Однак насіння тут визріває тільки у скоростиглих форм. У Грузії, Вірменії та Дагестані коріандр є улюбленою приправою до супів, м'ясних і овочевих страв. Під ним у СНД зайнято понад 150 тис. га. На Кавказі, в Криму і Середній Азії коріандр росте в дикому вигляді.