Виникнення і поширення

Одним із основних видів салатних рослин, що маютьосновних видів салатних рослин, що мають велику питому вагу у світовому овочівництві, є салат посівний, або латук. Він вважається також одним із найдавніших культивованих салатів. Батьківщиною салату вважають Індію та Центральну Азію.

Задовго до нашої ери (за 4500 років) латук вирощували в Стародавньому Китаї, Стародавньому Єгипті та Стародавній Персії. Елліни щодня вживали салат, приписуючи йому снодійну і болезаспокійливу дію, здатність протвережувати від випитого вина. У Стародавньому Римі культивування латуку сягало таких розмірів, що було багато сімей, які тільки цим і займалися. Їх називали "лату-ріні". Прізвище Латуріні зберігається в Італії й донині. До речі, італійці й дали назву цьому салатному овочу. Під час розриву листя рослина виділяє сік, що за зовнішнім виглядом нагадує молоко. Латинською ж "молоко" - лак, звідси й походить - лактук. За іншими джерелами слово "салат" означає страву, приготовану із зеленого листя салатних овочів з використанням солі, оцту та олії.

У середньоєвропейських країнах салат латук набув широкої популярності й посів провідне місце серед овочевих рослин. Найцінніша властивість його - холодостійкість і скоростиглість при високій продуктивності.

Перші згадки про появу салату в Росії відносяться до XVII століття. Спочатку нова овочева рослина припала не до смаку. Петру I буквально силою доводилося привчати бояр до цієї зелені. Народ же і зовсім ігнорував це нововведення. Однак поступово до салату стали звикати, і на початку XIX століття він уже міцно утвердився на промислових петербурзьких городах і став найпоширенішим парниковим овочем.

Перший урожай для овочівника найбажаніший. Людський організм після зими як ніколи гостро відчуває нестачу різних вітамінів, потребує зелені. У США за обсягом виробництва салат посідає третє місце серед овочів, поступаючись лише томатам і кукурудзі цукровій. На одну людину на рік у цій країні виробляється понад 12 кг салату качанного, вирощуваного у відкритому ґрунті. Він входить до числа основних овочевих рослин і в інших розвинених країнах світу: Великій Британії, Угорщині, Німеччині, Італії, Франції та Японії.

Однак салат качанний не має поки що широкого попиту у населення Російської Федерації та України. Одна з причин - недостатнє знання його харчових і смакових переваг. Вирощувані в Україні сорти салату листового мають гіркий смак і тому недостатньо використовуються населенням. Крім того, качанні сорти вибагливіші до умов вирощування, тому й освоюються повільніше, ніж листові. Листя качанного салату ніжніше, соковитіше, має приємний хрусткий смак і заслуговує на велику увагу, широко застосовується в кулінарії. Продукція його надходить із відкритого ґрунту в дуже ранній весняний період, коли ще немає інших овочів. Вирощування ж салату в захищеному ґрунті дає можливість постачати його населенню в зимовий і зимово-весняний періоди. Тому можливості культивування салату ширші, ніж більшості інших овочевих рослин.

Вирощування салату в Нечорнозем'ї отримало визнання, особливо в Московській області. Великі підмосковні господарства відводили у квітні-жовтні під салат понад 30 га відкритого ґрунту і в несезонний період року понад 20 га захищеного ґрунту.

Наразі салат займає велику частку у світовому виробництві овочів. Він поширений у всіх країнах світу, проте в різних екологічних зонах використовують сорти різних його різновидів. У США та Японії найширше вирощують сорти хрусткого та маслянистого качанного салату.