Зберігання

Лежкість дині великою мірою залежить від наявності пектинових речовин. Плоди, що містять у корі мало пектинових речовин (0,05-2,5% з розрахунку на суху речовину), погано зберігаються і транспортуються; 8-10% - добре транспортуються, але зберігаються короткостроково; понад 10% - мають високу лежкість і транспортабельність.

Дині зберігають у місцях виробництва, а перевозять на великі відстані перед реалізацією. На тривале зберігання плоди закладають у спеціалізовані плодосховища або холодильні камери, а за їхньої відсутності - у траншеї.
За лежкістю сорти європейської дині поділяють на три групи. До першої групи відносять ранньостиглі, малолежкі сорти, плоди яких можуть зберігатися без втрати смакових і товарних якостей не більш як 7 діб; до другої - частково ранньостиглі та середньоранні сорти, які можуть зберігатися протягом 2-3 тижнів. Під час зберігання в них різко зменшується вміст цукрів. До третьої групи належать середньостиглі та середньопізні сорти, плоди яких можна зберегти протягом кількох місяців і в період зберігання вони можуть дозрівати. У перший місяць зберігання вміст цукрів та ароматичних речовин у них збільшується, покращується смак, а потім поступово зменшується.

Середньопізні та пізньостиглі (озимі) сорти в Україні вирощують овочівники-аматори, їх не включено до Реєстру сортів. Ці сорти завдяки гарному збереженню збільшують період споживання свіжих плодів дині на 5-6 місяців. Плоди більшості ранньостиглих, середньоранніх і частково середньостиглих сортів до тривалого зберігання непридатні і використовуються в основному для місцевого споживання в літньо-осінній період. Однак деякі сорти цих груп стиглості придатні до короткострокового зберігання до 1 місяця і тривалого - до 2-4 місяців. Із середньостиглих сортів, плоди яких здатні дозрівати під час зберігання, вирощують Золотистий, Козачка 244, Латаття, Лада тощо. В оптимальних умовах їх можна зберігати до лютого.

Плоди ранньостиглих, середньоранніх і середньостиглих сортів дині на зберігання закладають дещо недостиглими (за 7-10 діб до повного дозрівання). Занадто зрілі, як і перезрілі плоди, непридатні для зберігання. Однак раннє закладання на зберігання призводить до зниження їх цукристості. Плоди, призначені для зберігання і транспортування, прибирають обережно з плодоніжкою завдовжки до 5 см, щоб не завдати їм механічних ушкоджень. Плодоніжку відрізають від стебла ножем або ножицями.

Зрілість динь визначають за сіткою тріщин - у міру дозрівання плодів вона стає більш вираженою. Краще зберігаються дині із середньою сіткою, що покриває половину плода; плоди з повною сіткою швидко визрівають і зберігаються не більше 2 місяців; з початковою, слабкою сіткою, не дозрівають і мають низькі смакові якості. Якщо плоди сорту не мають сітки, тоді показником зрілості слугує пожовтіння кори. Зазвичай на зберігання прибирають їх наприкінці вегетаційного періоду.

Під час збирання від плодів відокремлюють надземну масу, розкладають їх в один шар у полі та витримують на сонці протягом 10-15 діб, перевертаючи через 4-5 діб. За цей період у плодах проходять фізіологічні процеси, які підвищують їхню лежкість. Після цього дині транспортують до сховища. Перевозять їх на автомобілях із солом'яною підстилкою в один шар.

Тимчасове зберігання динь застосовують у господарствах і на заготівельних пунктах до відвантаження їх у пункти споживання. Підвозять плоди з поля до місця зберігання або до заготівельних пунктів у спеціальних ящиках- клітках або розкладеними на підстилку в один шар. Тимчасово плоди зберігають або в ящиках, у яких їх доставили з поля, встановлених у штабелі, або ж розкладеними на майданчиках в один шар.

У сховищах дині зберігають різними способами: на підвісах, у ящиках і на стелажах. Широко поширене зберігання плодів на підвісах у сітках і сумочках. При цьому способі зберігання на плодах не утворюється пролежнів. До стовпів прикріплюють у 4-5 ярусів жердини діаметром 10-12 см на відстані 80-90 см одна від одної, до яких підвішують у сітках плоди. Сітки готують із лози, шпагату або інших матеріалів.

Зберігають дині також у ящиках-клітках, встановлених у штабелі. Дно їх вистилають соломою завтовшки 10-15 см. На солому обережно укладають плоди в один шар так, щоб вони не торкалися один одного.

Досконаліші спеціалізовані диносховища обладнані припливно-витяжною вентиляцією та печами для опалення. У таких сховищах плоди розміщують на стелажах, влаштованих у 3-4 яруси на відстані 50 см один від одного. На стелажах плоди укладають на підстилку із сухого очерету, хвої, соломи, полови, тирси або пакувальних стружок в один шар, так, щоб вони не торкалися один одного. Краще для кожного плоду зробити гніздо й обтягнути його мішковиною. Це запобігає утворенню пролежнів.

Під час зберігання в холодильниках плоди укладають на стелажі з гніздами для кожного плода окремо. Гнізда обтягують щільною мішковиною.

Догляд за динями під час зберігання полягає в забезпеченні відповідного режиму. Зберігають їх за температури +1...+3°С, але не більше +5°С і відносної вологості повітря 70-80%. Температура має бути постійною, а вологість повітря - низькою, інакше плоди відпотівають і швидко хворіють. Сховища перед заповненням продукцією очищають, просушують і дезінфікують. Під час зберігання плоди періодично, не рідше двох-трьох разів на місяць, оглядають, вибирають ті, що визріли на реалізацію, і видаляють усі хворі.

Зберігання в траншеях застосовують тільки в місцях вирощування дині. Траншеї риють на піднесених, сухих місцях завдовжки 6-10 м, завширшки 2-4 м, завглибшки 1-1,5 м, зверху накривають колодами завтовшки 10-12 см або роблять настил із дощок (обапола). Потім кладуть солому шаром 20-30 см і насипають шар землі 20-30 см. У траншеї встановлюють вентиляційну трубу і виводять через дах 1-2 витяжні труби з шиберами. З одного або обох боків траншеї (залежно від її ширини) встановлюють полиці або стелажі, на яких з жовтня - початку листопада зберігають плоди дині, укладаючи їх в один шар похило, плодоніжкою вниз. Якщо в траншеї немає стелажів, плоди розміщують на землі з солом'яною підстилкою. Температуру в траншеї підтримують у потрібних межах, відкриваючи або закриваючи вентиляційні труби. При сильному похолоданні повітря підігрівають за допомогою спеціальних жаровень.