Догляд за рослинами

Завданнями по догляду за рослинами є поліпшення фізичних властивостей ґрунту та його аерації для створення сприятливого ґрунту.його аерації для створення сприятливих умов росту і розвитку як рослин, так і бульбочкових бактерій, які живуть на їхніх коренях, а також боротьба з бур'янистою рослинністю. Догляд полягає в регулярному розпушуванні міжрядь, видаленні бур'янів, поливах - у фазах бутонізації та утворення бобів, захисті від шкідників і хвороб.

Боротьбу з бур'янами сої починають після збирання врожаю попередника з лущення стерні, потім пророслі бур'яни знищують глибокою оранкою. На невеликих ділянках після сходів проводять шаровку ґрунту. Крім того, для боротьби з бур'янами ґрунт мульчують компостом, перегноєм, торфом, листям. Цей прийом сприяє збереженню в ґрунті тепла і вологи, що дуже благотворно впливає на посіви.

Ефективним прийомом зниження забур'яненості, особливо на зрошуваних землях, є досходове і післясходове боронування, яке не лише спричиняє загибель проростків бур'янів, а й руйнує ґрунтову кірку, зберігає вологу. Досходове боронування проводять, коли однорічні бур'яни перебувають у фазі білих ниток, а паростки сої не перевищують за розміром величини насіння. Боронування сої по сходах ефективне за появи однорічних бур'янів. Проводять його у фазі 1-3 справжніх листків легкими боронами, поперек рядів за швидкості руху агрегату 3-4 км/год. Необхідно враховувати, що за післясходового боронування знищується до 12% рослин сої. Після появи сходів, коли в рослин утворюється 2-3 листки, посіви обробляють ротаційними мотиками, які руйнують ґрунтову кірку, знищують більшу частину бур'янів, які зійшли та проростають.

Особливо чутливими до засмічення є рослини сої, які повільно розвиваються, на початку вегетаційного періоду - перші 20-25 діб. Бур'яни конкурують із соєю у використанні поживних речовин, вологи та світла. Вони затінюють поверхню ґрунту, знижуючи його температуру, що погіршує діяльність ґрунтових мікроорганізмів і затягує вегетаційний період. Після боронування посівів і знищення ґрунтової кірки проводять 2-3 міжрядні обробітки, останній - перед масовим цвітінням сої; міжряддя розпушують і після зливових дощів. У рядах здійснюють 2 ручні прополки. Міжрядні розпушування необхідно проводити з великою обережністю, щоб не пошкодити рослини і не денівелювати поверхню ґрунту, інакше це створить труднощі під час збирання врожаю і збільшить втрати насіння.

Для боротьби з бур'янистою рослинністю в посівах сої на великих ділянках використовують гербіциди у фазі 2-3 справжніх листків шляхом обприскування пінотом - 10%-м к. е. з нормою витрати препарату 0,5-1 л/га або базафаном - 48%-м в. р. нормою 1,5-3 л/га. Крім того, по вегетуючій сої у фазі 2-6 листків у бур'янів застосовують обприскування гербіцидом набу - 20%-м к. е. з нормою 1-3 л/га для однорічних і 3-5 л/га для багаторічних злакових.

Соя досить посухостійка рослина, але в районах із нестійким зволоженням високі та стабільні врожаї її можливі лише за зрошення. За нестачі вологи багато зав'язі опадає, боби формуються дрібними та щуплими.

Водоспоживання залежить як від ґрунтово-кліматичних умов, так і від фази розвитку рослин. Потреба сої у воді у фазах проростків - появи сходів - помірна і задовольняється за рахунок запасів вологи в ґрунті, особливо за весняної сівби. Помірною залишається вона і у фазах сходів - появи перших квіткових бруньок, лише в поодиноких випадках у цей час потрібен полив нормою 300-400^м3/га, який посилює діяльність азотфіксувальних бактерій. Дефіцит вологи у фазі наливу насіння знижує врожай сої. Більша частина води (65-75%) споживається у фазах цвітіння та наливу насіння. Нестача вологи у фазі наливу насіння може знижувати врожай на 30-50%. У фазі дозрівання насіння потреба у воді обмежена і в міру досягнення ним повної стиглості поступово зменшується.

Коріння сої здатне використовувати вологу зі 150-сантиметрового шару ґрунту, тому на ділянках з хорошими водоутримувальними властивостями вона може переносити короткострокові посухи.

Вологість ґрунту за вирощування сої підтримують поливами впродовж вегетаційного періоду на рівні 70% найменшої вологоємності в шарі 0-70 см. Кількість вегетаційних поливів у лісостепу становить 3-4 з нормою за кожен від 300 до 500^м3/га. У посушливих районах сою поливають частіше (5-7 разів) через 7-10 діб із нормою поливу 500-600^м3/га. Застосовують також способи поливу для сої: дощування, крапельний і підґрунтовий поливи. Останні дають змогу економніше та продуктивніше використовувати воду.

Технологічні роботи із захисту сої від шкідників і хвороб досить трудомісткі. Рослинам шкодять (пошкоджують проростки, сходи, надземну масу рослини, боби з насінням) довгоносики бульбочкові, плодожерка горохова, совки, кліщ павутинний, бліхи смугасті, вогнівка акацієва, муха сіра, попелиці, нематоди, дротяники, жуки тощо. Крім того, знищують сою до 30 грибних, 10 бактеріальних і 6 вірусних збудників хвороб.

Велике значення має боротьба з попелицями, які можуть переносити збудника з хворих рослин на здорові. Збитків сої завдають нематоди (особливо коренева та цистова), які дуже швидко розмножуються і пошкоджують кореневі тканини рослин. Серед листогризучих комах часто трапляються різні жуки, совка кукурудзяна, трипси та кліщі.

Для знищення шкідливих комах використовують технологічні прийоми та хімічні засоби. Рослини обприскують у вегетаційний період за 20 діб до збирання врожаю інсектицидом арріво, 25%-м к. е. нормою 0,32 л/га, шепрою, 25%-м к. е. - 0,32 л/га, або за 30 діб - золоном,

35%-м к. е. нормою 2,5-3 л/га. Однак широке застосування хімікатів у великих дозах призводить до загибелі низки корисних комах, які є паразитами шкідників. Знищення корисних комах за допомогою інсектицидів надалі може призвести до появи великої кількості шкідників. Встановлено, що корисні комахи в полі знижують популяцію шкідників у 10 разів.

З грибних хвороб найпоширенішими є пероноспороз, церкоспороз, антракноз, фітофтора, фузаріоз та ін. За сильного ураження рослин пероноспорозом маса бобів і насіння зменшується на 47-50%. Енергія проростання та польова схожість ураженого насіння знижується відповідно на 27 і 10%. Джерелом пероноспорозу сої є уражене насіння, на поверхні якого утворюються ооспори гриба Peronospora manshurica, та рослинні рештки. У стеблах і листках сої ооспори формуються в хлорофілоносних тканинах.

Основними способами захисту від грибних хвороб є технологічні та хімічні. Найприйнятнішим способом захисту рослин від таких хвороб є інтегрований, що передбачає використання стійких сортів, дотримання оптимальних параметрів технології вирощування, застосування біологічних і хімічних засобів з урахуванням аналізу стану рослини. Із хімічних засобів посіви обробляють мідьвмісними препаратами. У вегетаційний період рослини обприскують бенлатом, 50%-м с. п. нормою 0,3-0,6 кг/га за 20 діб до збирання врожаю.

Бактеріальні пантогени (опік, плямистість, пухирчастість) доволі широко поширені на сої, але великої небезпеки вони не становлять. Суттєвих втрат урожаю від бактеріальних хвороб не відмічено.

Зустрічаються вірусні хвороби: мозаїка звичайна та жовта, зав'янення верхівки, крапчастість бобів тощо. Для захисту від них застосовують технологічні прийоми та елементи: висів вільним від вірусів насінням, яке має добру схожість і силу росту; розміщення посівів на відстані від інших бобових рослин та утримання їх у чистоті.