Морфобіологічні особливості та екологічні умови вирощування

Горох посівний (Pisum sativum L.) належить до однорічних рослин. Стебло трав'янисте, порожнисте, вилягаюче. Висота його за сортами варіює і становить для карликових менше 40 см, напівкарликових - 41-80, середньорослих - 81-150 і високорослих - понад 150 см. Стебла можуть бути звичайними і штамбовими. Штамбове стебло потовщене, з міцними міжвузлями, квітки в нього розміщуються ближче до вершини.

Листки перистоскладові, з 1-4 парами листочків, закінчуються вусиками. Суцвіття - кисть, зазвичай складається з 1-2 квіток, у штамбових сортів до 5-7. Квітки двостатеві, самозапильні. У гороху спостерігається протерогінія - спочатку в закритому бутоні дозріває маточка, а за 2- 3 доби - пильовики. Самозапилення і запліднення відбуваються в закритому бутоні, до моменту відкриття квітки в сім'япочках уже утворюються зиготи. Кожна квітка цвіте 3 доби, тривалість цвітіння рослини залежить від сорту та умов погоди і становить 10-40 діб. Забарвлення віночка біле із зеленими жилками, пурпурове, рожеве, фіолетове.

Корінь стрижневий, проникає глибоко (до 1 м) у ґрунт, коренева система поверхнева. Рослина здатна збагачувати ґрунт азотом (до 140 г на 10^м2). На її коренях оселяються бульбочкові бактерії, які засвоюють азот із повітря. Після скошування гороху в ґрунті залишається багато азотних добрив.

Плід - боб, за будовою може бути трьох типів: лущильний, напівцукровий і цукровий. У стулках лущильних бобів два шари: зовнішній м'ясистий і внутрішній шкірястий (пергаментний), який під час висихання бобів сприяє їх розтріскуванню. У напівцукрових бобів пергаментний шар виражений слабо, у цукрових він відсутній. Залежно від сорту боби можуть бути дрібні (довжина 3-7 см), середні (8-11 см) і великі (довжина 12-15 см). Форма їхня різна: від циліндричної до чотковидної та від прямої до шабле- та серповидної.

Насіння за формою буває трьох типів: округле, перехідне та мозкове. Округле - зазвичай дрібне і з гладкою поверхнею, мозкове - зморшкувате, а перехідного типу - дещо здавлене, але з гладенькою, оксамитовою поверхнею. За розміром розрізняють насіння дрібне (маса 1000 менше 180 г), середнє (181-250 г), велике (251-350 г). Схожим насіння залишається до 5 років. Забарвлення його може бути світло-жовтим, жовто-рожевим, рідше зеленим або бурим. Рубчик насінини білий, бурий або чорний.

Горох - холодостійка рослина, може переносити заморозки до -5°С, молоді пагони і квітки - до -2...-3°С. Оптимальна температура в період формування вегетативних органів +12...+16°С. Стручки утворюються за температури не нижче +15°С.

Відомий овочівник Росії М.В. Ритов відзначав, що в 1893 р.Ритов 1893 року зазначав, що сира погода навесні та влітку посилює ріст гороху, але сповільнює цвітіння і плодоношення; якщо за вогкості буває холодна або прохолодна погода, то сповільнюється і ріст. Найсприятливіша для гороху волога і тепла погода за хмарного неба. Тепле сухе літо послаблює ріст і спричиняє раннє цвітіння, швидке та коротке плодоношення, бо в ніжних сортів швидко твердне оболонка плодів, а насіння втрачає цукор, робиться крохмалистим і щільним.

Рослини гороху дуже вимогливі до рівномірного забезпечення вологості ґрунту, слабозасухостійкі. Для більшості сортів критичний період у водопостачанні настає за 15-20 діб до наливу насіння, що загалом становить 40-45 діб. Надмірна кількість вологи в ґрунті негативно впливає на ріст і розвиток рослин, які за затоплення впродовж кількох діб можуть загинути.

Низька мінімальна температура проростання насіння (+6°С) та стійкість молодих рослин до пізніх заморозків дають змогу гороху використати довгий день, необхідний для росту та розвитку цієї рослини. Ранньостиглі сорти гороху не реагують на зміну тривалості світлового дня. На півдні у спеку та посуху плодоношення передчасно припиняється, горох раніше дозріває, але врожай знижується.

Найкращими для гороху є нейтральні середньотяжкі суглинні та супіщані родючі ґрунти, які містять у достатній кількості перегній і вапно та вирізняються рихлістю. Урожай на глинистому ґрунті дуже залежить від погоди: сира і прохолодна погода з рідкісним випаданням опадів і тепла сприяють високій продуктивності рослин. Кислі болотні й торф'янисті ґрунти з високим стоянням ґрунтових вод і піски для гороху абсолютно непридатні.

Горох менш вимогливий до підвищеної родючості ґрунту і внесення добрив порівняно з іншими овочевими рослинами, оскільки має здатність поглинати азот з атмосферного повітря і важкорозчинні сполуки фосфору з ґрунту. Однак застосування фосфорних і калійних добрив доцільне.