Обробка ґрунту та внесення добрив

Картопля висуває високі вимоги допухкості і повітропроникності ґрунту, оскільки для нормального формування і росту бульб їй у великій кількості потрібне повітря, що містить близько 20% (за об'ємом) кисню. Достатнє розпушування, дрібногрудкувате складання ґрунту досягається за допомогою обробки його в осінній і весняний передпосадковий час.
Картопля позитивно реагує на глибокий обробіток ґрунту, тому оранку або перекопування проводять восени, одразу після збирання попереднього виду рослини, видаливши бур'яни та рослинні рештки, на глибину 25-28 см, з обертанням верхнього шару, що підвищує ефективність захисту від шкідників і хвороб. У такому вигляді зорану ділянку залишають до весни. За глибокого обробітку ґрунту рослини формують потужнішу і глибшу кореневу систему, менше страждають від посухи і мають у своєму розпорядженні більший запас вологи в ґрунті. Вміст елементів живлення в доступному для рослини вигляді на глибоко оброблених ділянках збільшується в результаті активізації мікробіологічних процесів.

Водночас у разі недостатньо родючого шару до глибокого обробітку переходять поступово, не допускаючи розбавлення окультуреного шару ґрунту породою. У цьому разі проводять поглиблення на 4-5 см за обов'язкового додаткового внесення органічних добрив у кількості 6 кг на 10^м2.

У разі освоєння ділянки з дерново-підзолистими суглинними та глинистими ґрунтами, які зазвичай мають підвищену кислотність і на яких ростуть хвощ, іван-чай, подорожник, необхідно провести вапнування. Для вапнування використовують мелений вапняк, крейду, дефекат, доломітове борошно, вапно-гідратне вапно, що містять кальцій і магній. Норма їх внесення становить 1,5-2 кг на 10^м2. Вапняні матеріали вносять перед перекопуванням, через кожні 5 років, ретельно перемішуючи їх із ґрунтом. Однак лужна реакція, наявність у ґрунті надлишкової кількості органічних добрив (особливо неперепрілих) і вапна - основні причини масового розвитку парші звичайної на рослинах картоплі.

На зрошуваних чорноземах раз на 8-10 років проводять розпушування ґрунту на 40 см із внесенням 5-10 кг фосфогіпсу на 10^м2 з метою запобігання частковому засоленню.

Система добрив під час вирощування картоплі - диференційована за кожним полем і навіть сортом. Особливо чуйна вона на органічні добрива на дерново-підзолистих, суглинкових і супіщаних ґрунтах. Органічні добрива вносять переважно восени під зяблеву оранку або перекопування. Правильно підготовлена і внесена органіка сприяє збільшенню врожаю і збереженню цінних властивостей бульб. Мінеральні добрива вносять у поєднанні з органічними, і вони мають бути обґрунтованими і контрольованими.

Найбільшу врожайність і якість бульб отримують при внесенні напівперепрілого гною або торфонавозних компостів. Внесення напівперепрілого гною або компосту в дозі 40-50 кг на 10^м2 на суглинкових і супіщаних ґрунтах майже подвоює врожай бульб. Не можна під картоплю вносити як восени, так і навесні свіжий гній - це призводить до захворювань рослин, знижує врожай і якість бульб. Внесення торфу в чистому вигляді зазвичай не підвищує врожаї, за винятком торфу, багатого вівіанітом. Для приготування торфонавозного компосту до 1 частини гною додають 1 частину провітреного торфу вологістю не вище 60%.

Для окультурення важких суглинкових ґрунтів доцільно використовувати, окрім напівперепрілого гною або торфонавозного компосту, попіл, пісок, лісовий перегній, шлак тощо. На піщаних ґрунтах органічні добрива (торфонавозний компост, дернова земля або ставковий мул для підвищення їхньої вологоємності) вносять тільки навесні, оскільки осіннє внесення не дає ефекту через вимивання поживних речовин.

Проблема з органічними добривами під картоплю вирішується за наявності в господарстві худоби та птиці. За стійловий період від однієї корови отримують 8-9 т гною, від теляти - 4-5 т. За достатніх запасів органічні та мінеральні добрива вносять розкидним способом, за нестачі їх - місцево (у лунки) під час висаджування бульб (краще у вигляді органо-мінеральної суміші, присипаної ґрунтом).

Сумісно із внесенням напівперепрілого гною або торфонавозного компосту застосовують мінеральні добрива. На дерново-підзолистих суглинках вносять аміачної селітри 240 г на 10^м2, суперфосфату простого 200 г (подвійного 100 г), сірчанокислого калію.г), сірчанокислого калію - 200 г; на супіщаних ґрунтах - 330, 240 і 230; на сірих лісових ґрунтах і чорноземах - 220, 600 і 150 г.Оптимальна доза внесення сірчанокислого калію (сульфат калію) - 200-400 г на 10^м2, нітроамофоски (що містить азот, фосфор ікалій по 17%) - 300-400 г, нітрофоски (що містить 16% азоту, 11 - фосфору і 14% калію) - 500-600 г на 10^м2. Не можна удобрювати ґрунт хлористим амонієм, хлористим натрієм і каїнітом, оскільки картопля погано переносить дію хлористих солей. Від них не тільки знижується врожай, а й погіршується смак і крохмалистість бульб.

На кислих ґрунтах рослинам часто бракує фосфору (цей елемент стає доступним при вапнуванні ґрунту). Фосфор особливо необхідний сходам картоплі з моменту відростання коренів. Він прискорює дозрівання бульб, поліпшує їхні смакові властивості, підвищує крохмалистість! ь. Тому внесення під картоплю фосфорних добрив разом з азотними запобігає фосфорному голодуванню молодих рослин, спричиняє підвищений ріст і розвиток, раннє утворення бульб і одержання більш раннього врожаю. Калій сприяє росту картоплі, накопиченню крохмалю в бульбах, поліпшенню їхнього смаку, особливо за внесення в ґрунт сірчанокислого калію. Для нормального розвитку бульб необхідні також мікроелементи: бор і марганець. Обидва вони містяться в пічній золі, яку вносять із розрахунку 10 кг на 10^м2.

Щоб уникнути втрат від вимивання ґрунтовою вологою аміачну селітру вносять навесні під час передпосадкового перекопування ґрунту в дозі 100-300 г, а карбамід - 100-150 г на 10^м2. Якщо фосфорно-калійні добрива не були внесені з осені, то їх застосовують навесні. За відсутності органічних добрив восени їх вносять при висадці в лунки по 150-200 г.
Поряд із гноєм, цінним органічним добривом є пташиний послід. Норма сухого, добре подрібненого пташиного посліду не повинна перевищувати 10-15 кг на 10^м2, а свіжого сирого - 20-40 кг. Найефективнішою нормою рідкого гною під картоплю є 180 кг на 10^м2.

Одне із завдань картопляра під час передпосадкового обробітку ґрунту - створення пухкого ґрунту в місці розташування бульби, щоб до неї безперешкодно доходили повітря і вода. Це сприяє утворенню потужної кореневої системи та активному розвитку надземної маси рослин. Картопляр повинен висадити насіннєві бульби в добре оброблений, стиглий ґрунт. Стиглим ґрунт стає лише в разі звільнення від зайвої весняної вологи. Визначають стиглість так: жменю ґрунту міцно стискають у кулаці, і якщо клубок цей розсиплеться під час удару об землю з висоти пояса, то ґрунт стиглий, придатний для висаджування.

У фермерських господарствах за великих обсягів виробництва картоплі зяблеву оранку проводять звичайними плугами з передплужниками на глибину 25-27 см. Органічні добрива вносять розкидачами ПРТ-10, РУН-15 тощо. Навантаження добрив здійснюють навантажувачами ПЕФ-1А, ПБ-35А та ін. Мінеральні добрива розкидають по ділянці машинами 1-РМГ-4, РСУ-6М та ін.

У цих господарствах широко використовують гребневу висадку картоплі. Гребені нарізають восени культиватором КРН-4,2 з підгортальниками в агрегаті з трактором Т-70С висотою 18-20 см. На культиватор встановлюють через 70 см 7 підгортальників. Глибина розпушування крайніх підгортальників, які є слідовказівниками, 5-6 см. Нарізка гребенів і висадка картоплі в підготовлені гребені є основним елементом інтенсивної технології вирощування картоплі.

Весняний обробіток ґрунту залежить від його механічного складу, запасу ґрунтової вологи, а також від погодних умов. Проводять його диференційовано. Піщані та супіщані ґрунти в суху весну не перекопують, а тільки розпушують, щоб зберегти запаси вологи. Глинисті та суглинисті ґрунти (особливо вологою весною) обробляють двічі - спочатку, коли ґрунт просохне, його розпушують на глибину 12-15 см, потім перед висадкою перекопують наглибину 20-22 см, меншу за осінню на 3-4 см, щоб насіння бур'янів, органічні добрива і рослинні залишки, закладені в ґрунт восени, не опинилися на поверхні. Під час первинної обробки торфовищ видаляють болотну рослинність і обробляють купини на глибину 30-35 см, а на староораних торфовищах проводять неглибоке розпушування та боронування.

Рано навесні на ділянці, призначеній під картоплю, розкидають попіл, торф. У результаті сніг швидко тане. Зайву воду відводять.

Голландці при вирощуванні картоплі навесні закриття вологи шляхом боронування не роблять, ділянка швидше підсихає. Потім розпушують верхній шар ґрунту за допомогою фрезерного культиватора або вилами на глибину 12-14 см. У вил відстань між зубцями 20-30 мм, а товщина зуба 5-6 мм. Вони мають обмежувач за глибиною. Неглибокий обробіток не порушує ґрунтових капілярів, якими волога надходить до маточної бульби. Так рослина менше страждає за посухи. Фрезерний обробіток прискорює строки висаджування на 7-10 діб.

На великих ділянках, де з осені не нарізали гребені, при достиганні ґрунт обробляють в Україні фрезерними культиваторами КФГ-3,6 в агрегаті з трактором Т-150 на глибину 14-15 см. Для локального внесення мінеральних добрив з одночасною нарізкою гребенів для висаджування картоплі використовують переобладнаний культиватор КРН-4,2, в агрегаті з МТЗ-82. Там, де гребені нарізані з осені, ґрунт не обробляють. За крайньої потреби обробляють його просапними культиваторами КРН-4,2, КОН-2,8ПМ, обладнаними ротаційними боронами БРУ-0,7 і дисковими робочими органами.