Лікувальні властивості

Фармацевтична промисловість випускає таблетки, порошок, екстракт і сироп ревеню, які вживають за призначенням лікаря. Терапевтичні властивості коренів і кореневищ ревеню зумовлені в ньому вмістом антра- і танноглікозидів. Причому антраглікозиди, що містяться в ревені від 3 до 6%, мають проносну дію, а танноглікозиди (7-11%) - в'яжучі властивості, що проявляються через 8-10 год після прийому ревеню. Як проносний засіб у разі звичних закрепів застосовують порошок у великих кількостях (0,5-1,0 г на прийом), а в малих дозах (0,05-0,2 г) ревінь діє на кишківник як в'яжучий засіб. Порошок вживають також у разі рясного скупчення газів, млявої перистальтики кишківника.

Сиропи та настоянки з коріння та кореневищ ревеню - жовчогінний засіб, підвищують виділення шлункового соку, спричиняють антитоксикацію печінки, покращують роботу кишківника, що особливо важливо в літньому віці. Крім того, ревінь входить до складу жовчогінного чаю (суміш квіток цмину - 3 частини, трави деревію - 5 частин і кореня або кореневища ревеню - 2 частини). Столову ложку цієї суміші заварюють у склянці окропу, настоюють 40-50 хв, проціджують. П'ють у теплому вигляді 2 рази на добу по півсклянки через 2 год після їди за жовчно-кам'яної хвороби.
Ревінь корисний тим, хто страждає на серцево-судинні захворювання. Солі калію перешкоджають прояву порушень серцевого ритму. Регулює роботу серця йод, що міститься в легкозасвоюваних сполуках. Для судин корисний магній. Склад крові поліпшує залізо, яке добре всмоктується в поєднанні з органічними кислотами ревеню.

У народі ревінь застосовують за недокрів'я та туберкульозу. Спосіб приготування: готують 200 г відвару, який п'ють по 1 столовій ложці 3 рази на добу. Готують також суміш порошку: 15 частин ревеню, 35 частин кропу, 50 частин магнезії змішують і приймають по чайній ложці.

Ревінь використовують за ожиріння для зменшення маси тіла. Компоти та киселі швидко протвережують у разі похмілля, позбавляють нав'язливих станів.

Однак не всім лікарі рекомендують вживати ревінь. Зважаючи на великий вміст щавлевої кислоти в старіючих черешках листя, у деяких людей від нього настає розлад кишечника, порушується робота нирок. Для людей зрілого віку небажане відкладення солей щавлевої кислоти в суглобах. Таким людям слід вживати ревінь тільки ранньою весною. Крім того, в педіатрії ревінь слід застосовувати вельми обережно.
Коріння та кореневища ревеню можна заготовлювати в серпні-вересні в домашніх умовах. Його добре очищають і промивають у воді, розрізають на шматки, пров'ялюють на повітрі й сушать за температури не вище +60°С. Настій готують так. Беруть 2 столові ложки подрібненого коріння ревеню, заварюють, як чай, однією склянкою окропу. Можна використовувати порошок ревеню. Для цього висушені шматки коренів і кореневищ подрібнюють у ступці або на кавовому млині. Потім готують той самий настій і приймають як проносний, протипроносний або жовчогінний засіб.