Виникнення та поширення

Квасоля належить до родини бобові Fabaceae, роду Phaseolus L., що об'єднує понад 200 видів, з яких 17 культивують у різних країнах, а решта - дикорослі (переважно в тропічній зоні). Батьківщиною квасолі є Мексика, Центральна та Південна Америка, де, згідно з переказами, її вирощували ще до Колумба. У XVI столітті квасолю привезли до Європи.
До квасолі овочевої відносяться цукрові та напівцукрові сорти, у яких в їжу використовують незрілі плоди. Боби-лопатки її соковиті, ніжні, без пергаментного шару в стулках і без грубих сполучних волокон. Таку квасолю здавна називають цукровою, на відміну від лущильної, яку збирають на зерно. Вживають квасолю овочеву у вареному і консервованому вигляді. Є й проміжні сорти, молоді боби яких використовують як овоч, а дозріле насіння - для приготування супів.