Виникнення і поширення

Кабачок належить до виду твердошкірого гарбуза (Cucurbita реро L.), будучи його різновидом - var. giromontia Duch. Батьківщина його - Південна і Центральна Америка. Як припускають вчені, в Росію його завезли на початку XVI століття з Туреччини та Греції. У XVII столітті став улюбленою стравою на території України. Широко поширений він у Болгарії, Греції, Туреччині. Найбільшим попитом у населення цей овоч користується в Канаді, США та Франції. Нині кабачок вирощують у захищеному і відкритому ґрунті практично у всіх ґрунтово-кліматичних зонах, за винятком Крайньої Півночі.

У багатьох країнах поширений скоростиглий, слаборозгалужений кабачок, який походить з Італії, із зеленими, строкатими або жовтими плодами, відомий під назвою цукіні. Завдяки селекціонерам Московської сільськогосподарської академії імені К.А. Тімірязєва та Донецької овочебаштанної дослідної станції створено нові сорти та гібриди, які широко освоюються в Україні.

Кабачок продуктивніший, ніж огірок. Урожайність його у відкритому ґрунті досягає 70 кг/10^м2, а із застосуванням плівкових укриттів - 90 кг/10^м2. З однієї рослини отримують від 3 до 5 кг, або 6-8 плодів. Середня врожайність плодів 20-30 кг/10^м2. Плоди кабачка істотно поповнюють нестачу в овочах, коли томати, баклажани, перці та інші продукти не надходять з відкритого ґрунту. Крім того, вони мають високі харчові та дієтичні властивості, можуть певною мірою замінити недобір огірків, пов'язаний з епіфітотією несправжньої борошнистої роси.