Зрошення

Кавун здавна вважають посухостійкою рослиною. Така думка ґрунтується на потужному розвитку його кореневої системи, що охоплює до 7- Юм ґрунту і витягує з цього обсягу вологу. Крім того, за морфологічними та анатомічними ознаками кавун є типовим ксерофітом. Поряд з потужним і добре розгалуженим корінням, що характеризується високою сисною силою, листя, стебла, пагони і плоди його вкриті восковим нальотом, що оберігає від зайвого випаровування.

У період плодоношення плоди виконують роль своєрідних водних резервуарів: у гостро посушливі дні частина води переходить із плодів у листя, завдяки чому останні зберігають стан тургору. Тому комплекс пристосувальних ознак дає змогу вирощувати кавун у посушливих районах, де багато інших культивованих рослин не здатні нормально розвиватися.

Однак накопичений досвід показує, що, незважаючи на посухостійкість, кавун дуже чуйний на зрошення. Високу врожайність (30-50 т/га), особливо в степу, отримують на зрошуваних землях. На півдні степу зрошення збільшує врожай у 1,5-2 рази. У лісостепу уникають надмірних поливів і перезволоження ґрунту.

В основних баштанницьких районах зрошення - один із найефективніших технологічних прийомів впливу на врожай і якість продукції. Оптимальне зрошення не тільки істотно підвищує продуктивність рослин, а й збільшує цукристість плодів і вміст аскорбінової кислоти. Найбільша потреба кавуна у воді (критичний період) відзначається у фазах цвітіння та плодоутворення. Тривалість цього періоду може бути два місяці. Середньодобове водоспоживання досягає максимуму (44-51^м3/га) у фазу формування плодів. Нестача вологи під час зав'язування перших плодів призводить до їхнього опадання або до запізнення дозрівання. Водночас кавун негативно реагує на надмірне зволоження ґрунту. Коли плоди починають дозрівати, поливи припиняють.

За помірного поливного режиму під час росту плодів інтенсивність фотосинтезу перебуває на досить високому рівні, а під час достигання їхні ростові процеси у вегетативних органах гальмуються, але забезпечується достатній приплив асимілянтів до продуктових органів та їхнє перетворення на запасні речовини. Рясне ж зволоження ґрунту посилює ростові процеси і витрату асимілянтів у всіх органах рослин, приплив їх у плоди слабшає. Крім того, велика кількість поливів розтягує перетворення цукрів, дозрівання плодів затримується, сахарози накопичується менше, внаслідок чого смак погіршується, як порівняти з помірними поливами. Тому неприпустимі рясні поливи під час дозрівання плодів (особливо перед їх збиранням), що іноді роблять баштанники-аматори в гонитві за високими врожаями.

Встановлено різну реакцію сортів кавуна на зрошення. Ранньостиглі сорти порівняно із середньопізніми потребують менше (на один-два) поливів внаслідок того, що вони, маючи короткий вегетаційний період, більшою мірою забезпечуються весняними опадами та осінньо-зимовими запасами вологи в ґрунті. Середньостиглі і середньопізні сорти більш чуйні на зрошення і потребують більшої кількості вегетаційних поливів.

У зв'язку з вищевикладеним необхідний диференційований підхід при розробці та застосуванні поливного режиму, який найповніше враховує біологічні особливості рослин кавуна. Поливний режим, що створює оптимальні умови росту і розвитку, забезпечує високу врожайність і цукристість плодів. Оптимальною вологістю ґрунту для рослин кавуна є рівень 70% НВ.

Загальна кількість поливів та їхній розподіл за фазами розвитку коливаються залежно від зональних умов у досить широких межах. Число вегетаційних поливів, величина поливних норм залежить не тільки від кліматичних, погодних умов і сорту, а й від механічного складу ґрунту. На легких, піщаних і супіщаних ґрунтах, які здатні утримувати вологи менше, ніж суглинкові та глинисті, слід застосовувати частіші поливи меншими нормами, ніж на важких ґрунтах.

На півдні України достатньо в середньому 3-4 поливів. Восени за малого накопичення вологи в ґрунті рекомендують вологозарядковий полив із розрахунку 600л на 10^м2. Перший вегетаційний полив проводять у фазі 2-3 справжніх листків поливною нормою 400^м3/га, третій - за цвітіння, і четвертий - під час росту плодів із розрахунку кожен по 500 л/10^м2. У вологі роки зрошення кавуна неефективне. Після кожного поливу міжряддя розпушують.

Кавун поливають дощуванням і по борознах. Найбільш поширеним в Україні є дощування. Цей спосіб поливу вигідно відрізняється від інших своєю продуктивністю, можливістю поливати в будь-який час доби, легкістю регулювання поливної норми. За дощування не потрібно густої мережі тимчасових зрошувачів, його можна застосовувати за складнішого рельєфу, ніж за інших способів поливу. Зрошення посівів кавуна здійснюють дощувальними машинами та установками ДДА-100 МА та "Таврія".

Однак нині виникла потреба в подальшому вдосконаленні способів і техніки поливів. Спостерігається подекуди масова загибель урожаю кавуна від низки хвороб і насамперед від антракнозу. Рясні поливи, особливо дощуванням у фазі плодоутворення і формування плодів, зумовлюють створення вологого мікроклімату, що є сприятливим середовищем для розвитку цієї хвороби. При поливі по борознах вдається уникнути поширення антракнозу.

У зв'язку з цим баштанники-аматори молоді рослини поливають теплою водою (не нижче +22...+25°С) під корінь, а коли вони сформують стебла і пагони - по борознах, проведених уздовж рядка, спочатку за 40-50 см від нього, а потім - по середині міжрядь. Води вливати потрібно стільки, щоб вона проникала на глибину всього орного шару. Після того як вода вбереться, поверхню лунки присипають сухим ґрунтом, а борозни зарівнюють або розпушують. Поливи припиняють на початку дозрівання плодів, інакше погіршується їхня якість і затримується дозрівання.

У разі поливу холодною водою рослини припиняють ріст, хворіють на кореневу гниль і гинуть. Коли встановиться тепла погода, можна поливати і більш прохолодною водою (+18...+20°С). Поливають зазвичай вранці, щоб до вечора ґрунт добре прогрівся, а в спекотну погоду - ввечері.