Лікувальні властивості

Із давніх-давен селера слугувала лікувальним засобом у разі різних захворювань людини. Вона підвищує апетит, поліпшує травлення, збільшує виділення шлункового соку, слизу і сприяє відхаркуванню. Ця рослина сприятливо діє на ендокринну і нервову систему, а тим самим і на весь процес обміну речовин. Завдяки цим якостям її широко застосовують у народній медицині. Селера покращує сон, виганяє меланхолію, підтримує в людини тонус і силу, піднімає настрій, і тому її називають рослиною гарного настрою.

Селера вирізняється великим вмістом біологічно активних речовин, виводить шлаки з організму, сприяє схудненню людини, створює відчуття ситості, хоча бідна на калорії, нормалізує діяльність серцево-судинної системи. Рослина корисна за гіпертонічної хвороби, порушень серцевого ритму, за відкладення солей, жовчно-кам'яної та нирково-кам'яної хвороб, артритів, ревматизму. Сечогінна дія його пояснюється високим вмістом у ньому калію.

Застосування соку селери разом із морквяним у співвідношенні (5-6): (8-10) сприяє виведенню з організму зайвої кислотності. Особливо корисно вживати сік у разі апоплексії, закрепів, захворювання печінки, пієлонефриту, циститу. Вітамін Е, що міститься в селері в досить великій кількості, слугує загальнозміцнювальним засобом після перенесених тривалих захворювань, за різних дерматозів. Ефірні олії мають дезінфікуючі й антисептичні властивості, знижують активність гнильних мікроорганізмів і запальних процесів у травному тракті, стимулюють діяльність залоз внутрішньої секреції.

Листя селери рекомендують для очищення порожнини рота і зміцнення ясен. Зовнішньо його застосовують у разі пухлин запального й незапального характеру та в разі ударів - як пом'якшувальний, протизапальний і болезаспокійливий засіб. Відвареним коренеплодом лікують опіки.

Не рекомендують селеру людям, які страждають на виразкову хворобу шлунка, при гострих захворюваннях кишечника. Її слід обмежити в разі подагри, нефриту, гепатиту, гострих захворювань нирок. Як пряна зелень вона може спричинити загострення хвороби, тому можливість її вживання треба узгодити з лікарем. Необхідно знати, що селера, вирощена на перезволоженому ґрунті, може стати отруйною.