Лікувальні властивості

Щавель є давнім лікувальним засобом. Ще в старовинних російських травниках про нього писалося: "Щавель холодить і гасить вогонь у шлунку і печінці, і в серці..." Тому широко використовується в народній медицині та дієтотерапії. Однак при застосуванні щавлю як лікувального засобу обов'язково потрібна порада лікаря.

Щавель - протицинготний, кровоспинний, протигемороїдальний, ранозагоювальний, протизапальний засіб. У народній медицині листя застосовували під час лікування ран і виразок, що не загоюються, за ангіни, запалення ясен, ревматизму, корости, корости; коріння та насіння - як в'яжучий кровоспинний засіб, за дизентерії, як засіб, що підвищує апетит. Він допомагає наситити організм вітаміном С, позбутися весняного нездужання. Зелене листя - надійний засіб від авітамінозу. Його призначають хворим за недокрів'я, серцево-судинних захворювань. Покращує травлення, зменшує гнильне бродіння в кишечнику. У разі жовтяниці, як жовчогінний засіб, що поліпшує функцію печінки та жовчного міхура, приймають свіжовіджатий сік щавлю: по 1 столовій ложці на 0,5 склянки солодкої води за 15-20 хв до їди 3 рази на добу.

Кислуватий смак зумовлений наявністю щавлевої кислоти, яка є сильним збудником секреції підшлункової залози. Кислота утворює разом із кальцієм нерозчинну речовину, яка спричиняє утворення каменів у нирках. Тому у великій кількості вона шкідлива, особливо для людей зрілого віку та схильних до захворювань на подагру. Не рекомендується щавель у разі запальних процесів у кишечнику та за туберкульозу.

Кулінарною обробкою можна знизити вміст щавлевої кислоти, додаючи у воду під час варіння перших страв крейду або використовуючи жорстку воду. Тоді кальцій, впливаючи на щавлеву кислоту, утворює нейтральну сіль.