Морфобіологічні особливості та екологічні умови вирощування

Щавель- багаторічна, дводомна трав'яниста рослина родини гречаних (Polygonaceae). У Російській Федерації та Україні вирощують як овочеву рослину щавель звичайний, або кислий (Rumex acetosa L.) і частково щавель шпинатний (Rumex patientia L.). Щавель кислий живе до 8-10 років, на продовольчі цілі його вирощують 1,5-2 роки, на насіннєві - 4-5 років.

Кущ рослини компактний. Від головки кореня відростає розетка листя на вкорочених пагонах, що дає змогу розмножувати щавель вегетативно. Розетка розлога або компактна, піднесена або прямостояча.

Квітконосні стебла з'являються на другий рік у центрі кожної розетки. Нові бічні бруньки розвиваються по периферії, з віком середина куща стає порожньою, а розетки розташовуються по колу. Стебло прямостояче, заввишки 70-100 см, ребристе, облиствене, розгалужене тільки у верхній частині суцвіття. У нижній частині його листя черешкове, у верхній до суцвіття - сидяче.

Рослина роздільностатева. Генеративні стебла з жіночими квітками зазвичай вищі, ніж з чоловічими; кількість їх у 4-5 разів більша, ніж чоловічих. Забарвлення квітконосного стебла зелене, під час дозрівання насіння - буре.

Листки доволі м'ясисті, прикореневі та нижні стеблові - довгочерешкові, яйцеподібно-довгасті зі стріловидною або списоподібною основою, на верхівці тупо загострені або загострені, голі. Довжина пластинки листка 15-22 см, ширина - 5-12 см, діаметр черешка - 3-4 мм. Забарвлення листка зелене з темно-, світло- або жовтувато-зеленим відтінком. Внутрішні листочки оцвітини рожеві, червоні, жовтуваті, змішаного забарвлення. У чоловічих квіток листочки оцвітини довгасто-овальні, внутрішні трохи більші за зовнішні, всі спрямовані догори, опадають. У жіночих квіток зовнішні листочки оцвітини при плодах перетинчасті, відгинаються, притиснуті до квітконіжки, біля основи трохи роздуті, іноді зрощені між собою.

Голівка кореня має велику кількість бруньок, з яких виростають листки. У міру збирання врожаю пробуджуються сплячі бруньки, з яких формується нове листя.

Суцвіття волотисте. Спочатку воно зелене, потім набуває червонуватого, а при дозріванні насіння - бурого забарвлення. Суцвіття пухке, вузьке, розгалуження слабке, квітки зібрані в негусті китиці. Квітки дрібні, одностатеві, зрідка двостатеві; забарвлення віночка червонувато-жовтувате, іноді рожеве. Цвітіння у щавлю залежно від кліматичних умов триває з травня до серпня. Запилення квіток відбувається за допомогою вітру і комах.

Насіння дозріває через 65--75 діб після появи квітконосних стебел. З однієї ділянки щавлю насіння можна збирати 3-4 роки, але найкращий урожай і посівні якості його отримують на 2-3-й рік життя рослин. Плід - сухий, однонасінний, загострений, нерозкривний, тригранний, дрібний горішок (сім'янка). Поверхня блискуча, гладенька. Забарвлення темно-коричневе, по гранях - білувате. Довжина насінини 1,5-2,7 мм, ширина - 1,0-1,6 мм, товщина - 1,0-1,4 мм. Маса 1000 насінин - 0,8-1,2 г. Насіння зберігає схожість 3-4 роки.

За насінництва просторова ізоляція між видами і сортами має бути не менше 2 км, за наявності лісосмуг - 1 км.

Корінь стрижневий, розгалужений, тонкий, у верхньому шарі ґрунту утворює кореневище. Верхня частина кореня діаметром 10-15 мм, на глибині 25 см - 2-3 мм. Бічні гілки кореня теж тонкі. Нові пагони на голівці кореня з розетками листя мають свою мичкувату кореневу систему з тонких бічних коренів завдовжки 10-15 см. Основна маса коренів розташована в орному шарі (0-25 см), окремі корені йдуть на глибину до 35-40 см.

Коріння щавлю накопичує велику кількість поживних речовин. Завдяки цьому вони успішно переносять зимові холоди. Однак за відсутності снігового покриву при -15...-20°С спостерігається загибель рослин.

Відомо понад 150 видів щавлю. Більшість їх росте в помірних широтах північної півкулі. На території СНД можна зустріти близько 40 видів. Усі вони переважно дикорослі. Серед культивованих форм на велику увагу заслуговує щавель шпинатний, або англійський (Rumex patientia L.).

Щавель шпинатний більше розповсюджений на Кавказі, в країнах Центральної Європи та Середземномор'я, в Малій Азії, Ірані, Монголії. У Європі відомий як шпинат багаторічний, шпинат англійський, шпинат озимий. Від щавлю кислого відрізняється більшим еліпсоподібним листям на довгих черешках, завширшки до 9 см, по краю хвилястим, меншим вмістом щавлевої кислоти, вищим - яблучної, лимонної та аскорбінової, слабокислим смаком та скоростиглістю.

Щавель розмножують насінням, під час селекційної роботи застосовують і вегетативний спосіб. При висіві насіння ранньою весною він дає хороший урожай зелені вже в перший рік. До збирання врожаю приступають, коли рослини розвивають 4-5 справжніх листків або через 45-50 діб після сходів.

Щавель холодостійка і морозостійка рослина. Добре зимує. Насіння починає проростати за температури +1...+2°С. Однак перші сходи з'являються при температурі +18...+20°С. Оптимальною температурою для росту і розвитку рослин є +16...+18°С. Листя може відростати до самих морозів; при температурі вище +25°С ріст його сповільнюється, воно грубіє, врожай знижується.

Бруньки, що не розпустилися, витримують весняні заморозки до -7...-10°С. Технічна стиглість зелені настає через 14-20 діб після відтавання ґрунту. Щавель добре зберігається взимку під сніговим покривом. Чутливі до низьких температур рослини пізніх строків сівби, які накопичують у кореневищах мало поживних речовин.

У перший рік життя рослини щавлю висувають високі вимоги до освітленості. Особливо чутливі до нестачі освітлення сходи. Надалі, коли в корінні більше накопичується поживних речовин, тимчасова нестача світла не чинить істотного впливу на продуктивність рослин. Тому дорослі рослини більш тіньовитривалі. У тіні виростає ніжне і соковите листя.

Щавель - вологолюбна рослина, але погано росте на низьких, заболочених ділянках з рівнем ґрунтових вод вище 1 м від поверхні ґрунту. У посушливі весни ріст призупиняється, листя грубіє і відростає дрібнішим. За нестачі вологи, крім того, прискорюються процеси розвитку. У результаті починається передчасне і рясне стеблування рослин. На ріст стебел витрачається велика кількість поживних речовин, формування листя затримується і знижується врожай.

Для нормального росту і розвитку потрібна висока вологість ґрунту і повітря. У всіх ґрунтово-кліматичних зонах щавель розміщують на зрошуваних землях. Оптимальну вологість ґрунту необхідно підтримувати поливами на рівні 80% НВ. Поливи проводять після кожного зрізання листя, що прискорює пробудження сплячих бруньок і сприяє швидкому відростанню нового листя.

До ґрунтового живлення щавель висуває підвищені вимоги. Під його посіви відводять високородючі, легко прогріваються, легко- і середньосуглинисті, добре окультурені ґрунти, що містять не менше 4% гумусу. Підґрунтовий шар має бути проникним для води. На ділянках з водонепроникним підґрунтям, де застоюються весняні води, щавель повільно рушає в ріст і дає листя з гіркуватим присмаком, а також у цих умовах він менш стійкий до весняних заморозків. Важкі глинисті ґрунти утворюють щільну кірку, через що сходи виходять невирівняними або розрідженими, і розвиток їх сповільнюється. Для щавлю однаково підходять як кислі ґрунти (рН 4,5-5,5), так і нейтральні.

Листя щавлю відростає ранньою весною, коли в ґрунті недостатньо азоту. Тому обов'язковий прийом - внесення органічних добрив до сівби і ранньовесняні підживлення. Для отримання високого врожаю необхідно насамперед вносити в ґрунт високі дози азоту і калію. Фосфор і калій підвищують зимостійкість рослин.