Морфобіологічні особливості та екологічні умови вирощування

Культивують два види: цикорій звичайний, або коренеплідний (Cichorium intybus L. var. foliosum HEGL.), - дворічна рослина родини Айстрові, та цикорій салатний ендівій (Cichorium endivia L. var. crispum Lam.) і різновид ескаріол (С. endivia L. var. latifolium Lam.) Усередині виду цикорію звичайного виділяють три різновиди: var. intybus - цикорій дикоростучий (багаторічна рослина з довгим стрижневим коренем, росте на суходільних луках, узліссях, перелогах, пустирях, околицях полів, біля доріг і канав); var. sativum Lam - цикорій коренеплідний; var. foliosum Hegi - цикорій, який вирощують для одержання їстівних листків

Цикорій дикорослий має тонкий (10-25 мм у діаметрі), довгий, грубий і жорсткий корінь; листя розетки притиснуте до землі. Зацвітає він після 21-22 червня. Цвіте до стійких заморозків. Довго і щедро обдаровує бджіл нектаром і пилком.

Рослини цикорію коренеплідного з товстим (20-50 мм у діаметрі) м'ясистим коренеплодом, листя розетки підняте, бічні корені слабкорозвинені. Біологічний цикл розвитку від насінини до насінини рослина проходить за два роки. Якщо коренеплід після цього зберігається, то в наступні роки повторюється розвиток другого року життя.Сортотип вітлуф - різновид цикорію салатного - схильний утворювати качан (качан-чик). Цикл розвитку такий: перший рік життя - вегетативна фаза (від появи сходів до формування розетки листя і товарного коренеплоду, з якого взимку під час вигонки отримують качанчики, які вживають у їжу); другий рік життя - генеративна фаза (від відростання до утворення насіння).

Листя розетки цикорію салатного велике, оберненояйцеподібне, суцільне або пір'ясто-надрізане, темно-зелене; стеблове - дрібне, ланцетоподібне або яйцевидно-ланцетне, стеблооб'ємне. Коренеплід конічний, м'ясистий, товстий - до 5-6 см у діаметрі, довгий, з бічним корінням від товстого до тонкого.

Вирощують цикорій салатовий сортотипу вітлуф заради качанчиків із соковитими хрусткими листками. Маса качанчика -150-180 г.
Стебло у нього прямостояче, гіллясте, висотою до 1,5 м. Квітки дрібні, блакитні, рідше білі, зібрані в суцвіття-кошик. Плід - коричнева сім'янка з ледь помітною коронкою, довжиною 2-3 мм, ребриста. Насіння дрібне, завдовжки 2-3 мм, завширшки близько 1 мм, ребристе, від сіро-соломистого до фіолетово-коричневого кольору. Маса 1000 насінин - 1,4-1,8 г.
Цикорій звичайний є холодостійким видом, коренеплоди його добре перезимовують у відкритому ґрунті, що ускладнює боротьбу із засміченням ділянок цією рослиною. Насіння проростає при температурі +2...+3°С, а сходи легко переносять заморозки до -4...-5°С- Оптимальна температура проростання насіння - +12,5...+20°С залежно від сортотипу.

Молоді рослини стійкі до низьких позитивних температур, але за тривалого їх впливу, як і інші коренеплідні овочеві рослини, передчасно утворюють квітконосне стебло. Коренеплоди, що залишилися в ґрунті на зиму, витримують морози до -30°С.

Температура +2,5...+3°С є мінімальною під час вигонки для відростання листя цикорію. Однак ріст його при такій температурі протікає вкрай повільно, і вигонку його з метою одержання товарного врожаю качанчиків проводять за температури +15...+18°С.

За вимогливістю до освітленості, ґрунтових умов, мінерального живлення і вологості цикорій звичайний близький до таких коренеплідних рослин, як морква. Він найкраще росте на багатих органічними речовинами нейтральних ґрунтах середнього механічного складу (легкі або середні суглинки та супіски) з глибоким орним шаром (не менше 22 см). Не переносить перезволожених, важких за механічним складом ґрунтів. На таких ґрунтах з високим вмістом поживних речовин (особливо азоту) посилено розвивається листя і стримується формування коренеплодів. Важкі глинисті ґрунти зі слабко вираженою структурою також малопридатні для вирощування, тому що вони схильні до запливання й утворення ґрунтової кірки, яка погіршує появу сходів і перешкоджає розвитку рослин. Нестача калію в ґрунті спричиняє стеблування рослин ранньовесняного посіву.