Морфобіологічні особливості та екологічні умови вирощування

Морква (Daucus carota L.) належить до родини зонтичні (Apiaceae), підродини селерові (Apioideae). Дворічна рослина; у перший рік утворює розетку листя і коренеплід, на другий рік життя - насіннєвий кущ і насіння.

Корінь стрижневий, досягає глибини 2-2,5 м, завширшки поширюється до 0,7-0,8 м.Стебло порожнисте, округле або ребристе, опушене, заввишки 0,5-1,5 м, а інколи й 2 м. Розетка листків у вегетативному періоді піднесена або напівпіднесена, рідко притиснутої форми, в репродуктивному - спіральна. Пластинка листка три-, п'ятикратноперисторозсічена. Забарвлення листя від світло- до темно-зеленого. Форма коренеплоду округла, конічна, циліндрична і веретеноподібна. Забарвлення його поверхні помаранчеве, червоне, жовте, біле, рожеве і фіолетове. Суцвіття - складна парасолька, що складається з окремих парасольок. Квітки дрібні, білі або біло-зелені, частіше двостатеві.

Рослина перехреснозапильна, запилення здійснюють комахи. Цвітіння починається через 40-45 діб після висадки коренеплодів у ґрунт. Проходить воно розтягнуто (до 45 діб). Насіння дозріває нерівномірно.

Плід - двосім'янка, при дозріванні розпадається на дві насінини. Поверхня насінини ребриста, форма плоско-округла, забарвлення зелене, жовто-зелене або світло-жовте. Маса 1000 насінин - 1 - 1,2 г. Вегетаційний період ранньостиглих сортів 80-100, пізньостиглих - 120-150 діб.

Морква - відносно холодостійка рослина. Насіння проростає за температури +3...+6°С. Сходи можуть витримувати весняні заморозки до -3...-4°С. За сприятливих температур вони з'являються на 10-15-ту добу після висіву, а за холодної та посушливої погоди - тільки на 25-30-ту добу. Оптимальна температура для росту і розвитку рослин +15...+25°С. Морква погано переносить перегріви, особливо коли ґрунт підсушений. У таких випадках коренеплоди бувають дерев'янистими, грубими, слаборозвиненими. Восени при температурі +8...+10°С у моркви триває приріст коренеплоду, тоді як більш вимогливий до тепла буряк цукровий уже припиняє ріст. Коренеплоди моркви не витримують осінніх заморозків у ґрунті нижче -2°С.

Морква дуже вибаглива до вологості ґрунту, головним чином під час проростання насіння і в початковий період росту, а потім погано переносить надлишок вологи в ґрунті. На початку вегетаційного періоду вона росте повільно і несприятливі умови (велика забур'яненість, погане водозабезпечення та ін.) знижують урожай. Різкий перехід від посухи до поливів спричиняє інтенсивний

поділ (ріст) клітин камбію, що призводить до розтріскування коренеплодів. Слід не допускати перезволоження ґрунту. Навіть нетривалий застій води на поверхні ділянки призводить до захворювання та випадання рослин.

Протягом вегетаційного періоду морква дуже вимоглива до світла. За нестачі світла, особливо в початкові фази розвитку, рослини витягуються. Знижується врожай її за розміщення в міжряддях плодового саду, за загущених посівів, запізнення з прополкою і проріджуванням рослин. Добре і швидко росте за довгого дня.

Віддає перевагу пухким супіщаним, легкосуглинистим або окультуреним торф'яним ґрунтам з глибоким орним шаром і нейтральною або слабокислою реакцією (рН 5-7). На важких, сильно ущільнюваних ґрунтах коренеплоди можуть бути неправильної форми, розгалуженими. На слід рослини може напасти муха морквяна і статися деформація коренеплоду.

За виносом поживних речовин морква посідає одне з перших місць серед коренеплодів. Вона найбільш інтенсивно споживає елементи живлення в період формування та росту коренеплодів. Тому в цей період морква потребує азоту, фосфору та калію, надалі у фазі формування коренеплодів потреба у фосфорі та калії зростає, а в азоті - знижується.