Зберігання |
Буряк столовий не вимогливий до умов зберігання. Коренеплоди його можуть тривалий час добре зберігатися в сухих прохолодних сховищах, бо порівняно з іншими мають щільні, механічно міцні покривні тканини (товста шкірка), що захищає від випаровування вологи. Буряк столовий має здатність зарубцьовувати неглибокі механічні ушкодження у верхній частині коренеплоду, голівці, де камбіальна активність більша, ніж на кореневій. Здорові, без механічних ушкоджень коренеплоди можуть у належних умовах добре зберігатися 6-8 місяців. Коренеплоди зі здертою шкіркою не зберігаються понад 3-4 місяці, при цьому мають втрати до 40%. У буряка столового, як і в усіх коренеплідних рослин, що заготовлюються на зберігання, обрізають листя на 2-4 см від головки. Пошкодження під час збирання у вигляді порізів, подряпин менш шкідливі. Деякі з них, не надто глибокі, зарубцьовуються, проте така продукція, як вважає В.А. Колтунов, не зберігається довше 4-5 місяців. Коренеплоди, пошкоджені шкідниками або тріснуті під час вегетації, з ранами, що зарубцювалися, зберігаються дещо гірше. Особливо великі втрати всієї партії, закладеної на зберігання, спричиняють навіть поодинокі екземпляри хворих коренеплодів. Коренеплоди буряка столового не витримують навіть легкого підморожування. Після відтавання вони сильно уражаються хворобами і загнивають під час зберігання. Буряк столовий входить до групи порівняно лежких і холодостійких овочів. Однак здатність до зберігання його коренеплодів залежить від технології вирощування і сортових особливостей. Зберігають коренеплоди в постійних і тимчасових сховищах, при цьому враховують, що періоду спокою в них немає, і при температурі +7...+8°С вони починають рости навіть незабаром після збирання. Щоб коренеплоди не переростали і не в'янули, їх зберігають за температури 0...+1°С і відносної вологості повітря 90-95%. Для зберігання великих партій у господарствах використовують сховища, побудовані за типовим проектом № 813-76/75. У них буряки столові зберігаються навальним способом без післязбиральної обробки вороху. У міру завантаження коренеплодів у сховище продукція за допомогою системи активної вентиляції зовнішнім повітрям поступово протягом осені охолоджується до оптимальної температури зберігання. Перед відправленням у реалізацію буряки столові перебирають, доводять до вимог стандарту, завантажують у контейнери КОП-250 і направляють у торговельну мережу. Крім зберігання коренеплодів у спеціальних сховищах навалом у засіках, застосовують інші способи: у контейнерах, ящиках із піском, у підпіллі, підвалі, льосі, ямі, на льодовику, а також у траншеях і буртах. Під час збирання врожаю буряків столових машинами коренеплоди зберігають навалом у засіках місткістю 30 т висотою 3 м із завантаженням їх транспортером ТЗК-30. Після закладання верхній шар їх розрівнюють для рівномірного вентилювання. Під час закладання температура повітря зазвичай перебуває в межах +7...+10°С, а в період зберігання її доводять до оптимальної (0...+1°С) і відносної вологості повітря - 90-95%. Дрібні коренеплоди масою 25-50 г прибирають окремо і укладають у засіки висотою 1 м у сховищах або підвалах. У зимовий і ранньовесняний період їх використовують для вигонки зелені в захищеному ґрунті або кімнаті. Буряк столовий можна зберігати в холодильних камерах КХ-610 за температури 0...+2°С. За даними Київської дослідної станції ІОБ УААН, вихід стандартної продукції коренеплодів становить 86%. Зібрані в суху погоду коренеплоди, трохи підсушивши, зберігають у поліетиленових мішках за температури +2...+3°С і відносної вологості повітря 80-85%. Мішки поміщають у підпілля або льохи. На Сквирській селекційно-дослідній станції овочівництва Інституту овочівництва і баштанництва (В.К. Гальчинський, В.І. Васина) розроблено і освоєно сорт коренеплодів.Васіна) розроблено й освоєно в господарствах лісостепу України простий і надійний спосіб зберігання маточників буряка столового в неглибоких траншеях, з перешаровуванням землею. Коренеплоди в траншеї вкривають землею шаром до 10 см і листям - до 25 см. Траншеї розташовують на ділянці з невеликим південним схилом, захищеним від холодних зимових вітрів. Котловани риють екскаватором ковшовим на тракторі ЮМЗ-6 завдовжки 20 м, у меридіальному напрямку. Між сусідніми траншеями відстань 3 м і між парами траншей - 5 м. По їхньому периметру роблять земляні валики, які перешкоджають затіканню води і зменшують підмерзання коренеплодів. Щоб вода, яка потрапила в траншею, добре вбиралася в ґрунт, дно її перед закладанням маточників перекопують у багнет лопати. На ділянці риють відвідні канавки. Закладають маточники в траншеї за стійкої холодної погоди з температурою +3...+4°С і засипають землею шаром 0-5 см. З настанням заморозків шар землі доводять до 0-10 см. Після промерзання верхнього шару землі траншеї вкривають деревним листям у 2-3 прийоми. У морозний період сніг залишають на укритті, під час танення його видаляють, не допускаючи ущільнення поверхні траншеї. Легке укриття із землі та листя перешкоджає промерзанню і забезпечує нормальні умови для зберігання маточників. Завдяки вільному потраплянню атмосферних опадів у траншеях створюється висока відносна вологість повітря. Уже в листопаді встановлюється оптимальна температура 0...+1°С, яка зберігається до весни. Відхід коренеплодів не більше 3-5%. Маточники буряків столових, що зберігалися таким способом, щорічно дають урожайність насіння 1,2-1,5 т з 1 га. Схожі статті |