Догляд за рослинами

Порей відносно невибаглива рослина. Догляд за нею зводиться до розпушування ґрунту, прополювання, підгортання, підживлення, поливу, мульчування і захисту рослин від шкідників і хвороб. Ґрунт постійно підтримують у пухкому стані. Влітку, особливо в другій половині, коли йде інтенсивний ріст листя, проводять часті розпушування міжрядь на глибину 5-6 см і прополки бур'янів у рядах.

Для одержання більш видовжених вибілених несправжніх цибулин порею, поліпшення їхніх смакових якостей 2-3 рази за вегетаційний період рослини підгортають на висоту 20-25 см. Часті підгортання - необхідний прийом при вирощуванні порею. Для проведення цієї операції необхідні міжряддя шириною не менше 30 см. Овочівник-любитель В. Рабченюк з Волинської області вважає, що, незважаючи на отримання ніжних несправжніх цибулин, врожай після підгортання рослин дещо знижується.
У порею немає літнього періоду спокою, і вегетація триває до глибокої осені, тому його на бідних ґрунтах у другій половині літа 2-3 рази підгодовують, коли йде інтенсивне наростання врожаю. На родючих ґрунтах підживлення не рекомендують застосовувати, оскільки в рослинах накопичуються нітрати. Перше підживлення проводять у фазі 5-6 справжніх листків, коли активізується ріст рослин і починається формування несправжнього стебла, друге - на початку липня та третє (за потреби) - наприкінці липня. Рослини, що залишаються під зиму, наприкінці літа підживлюють втретє.

Ефективне підживлення органічними добривами: коров'яком, розведеним у воді у співвідношенні 1:10, гнойовою рідиною (1:6) або пташиним послідом (1:15). Витрата робочого розчину 0,6-0,7 л на 10^м2.

З мінеральних добрив для підживлення дають на 10^м2 150 г аміачної селітри, 200- суперфосфату, 100 г калійної солі. За інтенсивного росту застосовують підживлення, в яких мають переважати азотні та калійні добрива (150-200 г карбаміду і 150 г калійної солі на 10^м2). Можна використовувати одну аміачну селітру з розрахунку 200 г на 10^м2, підсипаючи її рівномірно під рослини, але так, щоб вона не потрапляла на листя і несправжнє стебло, і відразу поливають, щоб розчинити добрива. Поливи підвищують ефективність підживлення. Азотними добривами не можна підживлювати рослини в занадто пізні фази росту і розвитку. Застосування їх погіршує збереження несправжніх цибулин.

Протягом усього вегетаційного періоду порей рясно поливають, особливо в посушливий літній час. Найбільше він споживає вологи під час масового наростання листя, тобто наприкінці травня - на початку червня. Поливи від середини липня до середини вересня збільшують урожай несправжніх цибулин на 50%. За вегетаційний період проводять у західних районах України 1-4 поливи, лісостепу - 5-6, степу і Криму - 7-9 залежно від погодних умов поливною нормою 300-400л води на 10^м2.

Після висадки розсади гряди мульчують гноєм-сипцем шаром до 3 см. Використовують при мульчуванні ґрунту торф, подрібнену суху солому, надземну масу інших рослин. Цей прийом сприяє збереженню вологи і водночас не дає розвиватися бур'янам.

Порей мало ушкоджується шкідниками та уражається хворобами, і для захисту рослин достатньо обійтися профілактичними заходами - дотримання сівозміни, проведення висаджування розсади в ранньовесняні строки, своєчасне знищення бур'янів. Основні шкідники його трипе тютюновий і муха цибулева. Для відлякування мухи цибулевої посадки порею розміщують поблизу моркви. Протягом літа посипають кілька разів міжряддя подрібненим насінням моркви або тютюновим пилом. За масового поширення мухи застосовують обприскування рослин 60%-м к. е. базудину з розрахунку 1 л на 1 га.

Найшкідливіше захворювання порею - гниль біла, яка особливо небезпечна на сіянцях, але може вражати й дорослі рослини. Симптоми хвороби - пожовтіння і відмирання листя з верхівок, зів'ялі рослини легко витягаються з ґрунту, на коренях видно білий міцелій з чорними склероціями. Спори гриба кілька років зберігаються в ґрунті. Для його оздоровлення необхідне вапнування.

При захисті рослин порею від борошнистої роси використовують 2,5-3% -ву бордоську суміш.

Порей на рідкість зимостійкий. Рослини, особливо слабо розвинені, залишають у відкритому ґрунті на зиму. Вони добре перезимовують під сніговим покривом, рано навесні рушають у ріст і дають вітамінний продукт, коли ще немає ніякої іншої зелені. У південних районах порей добре зимує в ґрунті без укриття. У лісостепу він також може зимувати, але рослини підсапують ґрунтом, засипають торфом, а потім прикривають рослинними залишками, соломою або хвойним гіллям. Взимку рослини викопують у міру потреби в період відлиг.