Збирання врожаю

Ознаками стиглості гарбуза є усихання іопробковування плодоніжки, добре позначений малюнок кори та її затвердіння. До збирання приступають у суху погоду до настання морозів. Дозрілі плоди дбайливо зрізають разом із плодоніжкою і сортують за розміром і якістю. Механічно пошкоджені та недозрілі плоди використовують відразу, а призначені для тривалого зберігання - підсушують і прогрівають на сонці протягом 8-10 діб. У дощову погоду гарбуз тримають під навісом, щоб випарувалася зайва волога (кора при цьому твердне і менше піддається впливу шкідливих мікроорганізмів). Якщо в цей час стоять холодні ночі, плоди ввечері вкривають матами або соломою.

Гарбуз сортів Український багатоплідний, Мозоліївський 15, Мигдалевий 35 зазвичай прибирають, коли основна маса плодів набуває типового для сорту помаранчево-червоного забарвлення, а їхня кора стане твердою. Зрілі плоди мають щільну м'якоть і добре виконане насіння зі щільною корою. До цього часу листя рослин втрачає зелене забарвлення, починає жовтіти. Однак в умовах прохолодного дощового літа масове дозрівання у цих сортів може не настати. У таких випадках плоди слід прибирати до настання заморозків. Вони добре дозрівають у період зберігання, зазвичай вже через 15-20 діб після збирання.

Сорти, що належать до виду гарбуз великоплідний, є пізньостиглими і до кінця вегетаційного періоду не визрівають. Ці лежкі сорти через свої біологічні особливості зазвичай дозрівають у період зберігання, при цьому поліпшуються їхні смакові та поживні якості. Ці гарбузи збирають наприкінці вегетації незадовго до заморозків. Дозрівання у сортів великоплідного гарбуза визначають за засохлою і цілком опробковілою плодоніжкою, а також за зміною фону і малюнка плоду, цвіту і консистенції м'якоті, типових для зрілого плоду.

Залежно від району вирощування і сорту гарбуз дозріває в серпні, вересні або навіть у жовтні. В основних зонах вирощування - південних і помірних широтах - його прибирають у другій половині вересня і на початку жовтня, ранньостиглі сорти - у серпні.

Для суцільного механізованого збирання плодів гарбуза у великих фермерських господарствах використовують валкоутворювач УПВ-8, що дає змогу згрібати їх у валки, звідки потім за допомогою підбирачів занурюють у транспортні засоби. Ширина захвату валкоутворювача 6 м, робоча швидкість 4,3-6,7 км за 1 год, продуктивність 3-5 га за 1 год. Кількість неушкоджених плодів не перевищує 4%. Застосування цієї машини замінює працю 30-70 осіб. На посівах кущового гарбуза валкоутворювачі не застосовують, бо плоди розміщуються компактно вздовж посівного ряду.

На масовому збиранні плодів застосовують широкозахватний транспортер ТШП-25. Ним і занурюють плоди в транспортні засоби. Продуктивність транспортера в 3 рази вища порівняно зі збиранням без засобів часткової механізації.

У господарствах широко використовують транспортер ТН-12, за допомогою якого прибрані плоди подають в автомобіль або збирають у валки. Цим же агрегатом із трактором можна занурювати плоди з валків у кузов автомобіля. Усі деталі ТН-12, з якими стикаються плоди, оббивають еластичним матеріалом, а кузов автомобіля - матами із соломи. Застосування транспортера в 2,5-3 рази зменшує витрати праці на збирання врожаю.

Використовують також збиральну платформу ПОУ-2 в транспортному положенні, що значно полегшує збирання плодів. Її навішують на самохідне шасі.

Зібрані плоди мають бути свіжими, стиглими, цілими, чистими, без ознак хвороб, з визначеною формою та кольором, консистенцією і смаковими якостями м'якоті, що відповідають даному сорту. Розмір плодів (за найбільшим поперечним діаметром) для сортів столового гарбуза з довгастими плодами не менш як 12 см, з плоскою або округлою формою - не менш як 15 см.

У південних районах зібрані плоди залишають на сонці протягом 1 місяця для дозарювання. У фазі біологічної стиглості вони набувають відповідного сорту забарвлення, а шкірка стає твердою.

У сприятливі роки за гарного догляду за посівами овочівники-аматори та професіонали в Україні отримують від 30 до 80 т з 1 га. Найвищу врожайність товарних плодів у наших дослідах (А.С. Болотських, В.М. Приходько) на полях степу отримано у сортів Український багатоплідний (44,2 т/га), Валок (36 т/га) і Лель (35,6 т/га). Ці сорти мали високу товарність (97,3-98,5%), відрізнялися великими плодами (4,2-5 кг). Вихід кондиційного насіння (сухого) з плодів становив 1,7-1,8%.

У пресі є повідомлення про небувало високу масу плодів, які збирають окремі овочівники-любителі. Деякі рекорди занесені до Книги рекордів Гіннесса. У канадському штаті Онтаріо в невеликому місті Порт-Елгін фермер Гарі Б'юк виростив гарбуз масою 496 кг. Гарбуз масою 304,3 кг і в обхваті 3,6 м вирощений американським фермером Р. Генкензом зі штату Нью-Джерсі. А американський фермер Норман Галахер виростив гарбуз масою 278 кг. Фермер Сіодзі Оран з японського міста Асібецу отримав плід гарбуза масою 275,1 кг. Садівник Глабек із передмістя голландського міста Утрехта потішив глядачів на виставці експонатом гарбуза масою трохи менше ніж 230 кг.

В Україні овочівник-аматор Володимир Удод із Новомосковська Дніпропетровської області такого рекордного гарбуза, як вирощений канадським фермером, поки що не отримав. Але на його ділянці найбільшим виявився плід, що має в діаметрі 195 см, який наблизився до запланованої мінімальної маси 180 кг. У селі Вільне Київської області Антоніна Бесараб виростила гарбузи масою до 50 кг.