Обробка ґрунту та внесення добрив

Гарбуз засвоїми біологічними особливостями вимагає для нормального росту і розвитку добре аерованих ґрунтів. В ущільненому ґрунті ускладнюється надходження кисню до коріння, внаслідок чого різко знижується життєдіяльність рослини і її продуктивність. Тому гарний обробіток ґрунту - обов'язкова умова одержання високих урожаїв.

Одразу після збирання врожаю попередньої рослини ділянку звільняють від рослинних решток, здорові рослини закладають у компостну купу, уражені хворобами спалюють або закопують у землю. Після збирання рослинних решток на невеликих ділянках ґрунт прополюють, кілька разів розпушують, потім на зиму перекопують на багнет лопати.

Основний обробіток ґрунту на великих ділянках у фермерських та інших господарствах залежить від попередника. За сівби гарбуза після зернових одночасно зі збиранням або слідом за збиранням попередньої рослини проводять лущення жнив'я дисковими лущильниками ЛДГ-10, ЛДГ-15 в агрегаті з тракторами МТЗ-80, ЮМЗ-6, Т-150 на глибину 6-8 см із метою знищення бур'янів і запобігання випаровуванню вологи з ґрунту. На невеликих ділянках застосовують дискові борони БДН-3, що агрегатуються з трактором ДТ-75.

За розміщення гарбуза по пласту багаторічних трав до весни залишається багато рослинних решток. Тому перед оранкою після їх відростання проводять безполицевий обробіток ґрунту плугами ПЛН-4-35 і ПЛН-5-35 зі знятими відвалами в агрегаті з тракторами ДТ-75 і Т-150 відповідно на глибину 10-12 см. Потім через 15-20 діб (наприкінці серпня - на початку вересня) після підсихання зрізаних шийок люцерни вносять добрива, проводять зяблеву оранку тими ж плугами з передплужниками на глибину 25-27 см. Для оранки кам'янистих ґрунтів застосовують трикорпусні плуги ПКУ-3-35 з автоматичними запобіжниками та чотирикорпусні ПКУ-4-35, а на полях сильно засмічених або з великою кількістю післязбиральних рослинних залишків - плуг ПЛ-3-35.

На ущільнених і важких ґрунтах глибину оранки збільшують до 35 см. У Криму, де переважно глинисті ґрунти, високий ефект забезпечує плантажна оранка на глибину 40-50 см і більше. Низькі ділянки, де затримуються паводкові води, орють або перекопують на глибину 17-23 см.

У південно-східних районах оранку ґрунту зі зворотом пласта здійснюють разом із боронуванням. Це дає можливість зруйнувати гребені, вирівняти поверхню і знизити втрати вологи в осінньо-зимовий період за недостатньої кількості атмосферних опадів. У північних і північно-західних районах, де взимку випадає достатня кількість снігу, проводять снігозатримання. В основних зонах баштанництва снігу випадає мало і тут основну увагу звертають на збереження осінньо-зимових запасів вологи. Тому на півдні, де часто спостерігаються мляві, або відносно посушливі зими, у лютому-березні поле боронують для збереження вологи.

Ефективність добрив залежить від ґрунтово-кліматичних умов, комплексу технологічних прийомів, від їхніх видів і форм, строків та способів внесення. Під гарбуз вносять органічні та мінеральні добрива. Органіку вносять як восени під оранку чи перекопування, так і навесні під першу культивацію. Найкращим органічним добривом для гарбуза є гній. За його відсутності використовують торфонавозний компост, домашнє сміття, перегній, золу тощо.

Під зяблеву оранку вносять органічні (гній у дозі 40-60 кг на 10^м2 або торфокомпост 30-50 кг, аборозкладене домашнє сміття по 15-20 кг) і мінеральні (250-300 г на 10^м2 суперфосфату подвійного і 150-200 г калійної солі) добрива. Азотні добрива краще вносити перед сівбою і в підживлення. Зазначені дози добрив можна знизити - гною, що розклав, наприклад, у 4 рази, якщо добрива вносять у лунки, а не врозкид. Добре додавати при сівбі або висадці в лунку зменшену дозу калійних добрив. Причому врожай буде в обох випадках однаковий.

На дерново-підзолистому ґрунті восени під час перекопування вносять доволі велику кількість органічних добрив (80 кг на 10^м2 компосту), а також 150 г сульфату калію і 200 г суперфосфату.

Ранньою весною ділянку боронують у два сліди важкими зубовими боронами БЗТС-1, шлейф-бороною ШБ-2,5 або залізними граблями (на малих ділянках), щоб волога не випаровувалася. Першу культивацію з одночасним боронуванням проводять культиватором КПСП-4 в агрегаті з тракторами МТЗ-80, ЮМЗ-6 після ранньовесняного боронування (напочатку квітня в південних районах і наприкінці квітня в північних) на глибину 12-15 см, другу за кілька діб перед сівбою - на глибину загортання насіння (8-10 см). На легких за механічним складом ґрунтах і за відсутності бур'янів передпосівну культивацію замінюють боронуванням. У північних районах перед сівбою або висадкою розсади ґрунт орють тими ж плугами або перекопують вилами на глибину 15-18 см, вносячи при цьому азотні добрива (150-200 г на 10^м2 сульфату амонію або карбаміду). Їх можна внести також під першу культивацію. Надмірні дози азотних добрив можуть спричинити сильний ріст вегетативної маси рослини і послабити цвітіння та налив плодів.

Хороші результати дає місцеве внесення добрив у лунки або ряди під час сівби або висаджування, особливо суперфосфату, що сприяє збільшенню врожаю плодів на 15-25%, підвищенню їхньої цукристості та більш ранньому дозріванню. У ряди вносять культиватором-рослиноживильником КРН-

4,2 або сівалками 70-90 г на 10^м2 суперфосфату гранульованого, 50-60 сульфату амонію і 15-20 г хлористого калію. У лунки їх вносять вручну. На бідних ґрунтах перед сівбою дають органо-мінеральні добрива. У кожну лунку всипають піввідра перепрілого гною, 50 г суперфосфату і 2 склянки золи, які добре перемішують у верхньому шарі ґрунту на глибині 15-20 см.

На легких ґрунтах гарбуз висівають на рівній поверхні, на важких і сирих роблять гряди завширшки 120-140 см, заввишки 20-25 см. У північних районах часто вирощують його в парових купах і ямах через горщикову розсаду.