Сорти

Більшість сортів гарбуза використовують як для столових, так і для кормових цілей. Водночас виведено спеціальні сорти столового та кормового використання. Останні відрізняються високою врожайністю, але посередніми смаковими якостями, низьким вмістом цукрів і каротину.

До Реєстру сортів рослин України внесено здебільшого середньостиглі сорти твердошкірого і мускатного гарбуза: Арабатський, Гілея, Ждана, Лель, Мигдалевий 35, Мозоліївський 15, Новинка, Польовичка, Славута, Український багатоплідний, Херсонський та ін.

До Держреєстру Російської Федерації включено такі сорти гарбуза великоплідного: ранньостиглі - Кущовий золотий, Лікувальний, Росіянка, Посмішка, Уфимський; середньоранні - Зорька; середньоранні - Волзький сірий 92, Дієтичний, Донський солодкий, Крокус, Великоплідний, Прикореневий, Рекорд, Троянда, Херсонський; середньопізні - Атлант, Крихітка, Блакитна; пізньостиглі - Грибовська зимова, Зимова солодка, Мармурова, Столова зимова А-5, Стофунтовий. Серед сортів гарбуза мускатного поширені: середньостиглі - Віта, Прикубанський; середньопізній - Перлина; пізньостиглий - Вітамінний, Мускатний. Гарбуз твердокорий представлений сортами: ультраранніми - Алтайський 47, Мигдалевий 35; ранньостиглими - Башкирський 245, Веснянка, Грибовський кущовий 189, Кущовий помаранчевий; середньопізніми - Мозолевський 49, Хуторянка.
Дослідження, проведені академіком АНВШУ А.С. Болотських і В.М. Приходько в степу України, показують, що найвища врожайність товарних плодів серед столових гарбузів була отримана у сортів Український багатоплідний (44,2 кг/10^м2), Валок (36 кг/10^м2) і Лель (35,6 кг/10^м2). Кормовий сорт Стофунтовий дещо поступається за врожайністю зазначеним сортам, проте перевищує сорт столового гарбуза Славута, а також Ждана і Волзький сірий 92. Найкращі за врожайністю сорти мали високу товарність (97,3-98,5%) і містили лише 1,5-2,7% пошкоджених шкідниками та уражених хворобами плодів за ручного збирання. Ці ж сорти вирізнялися і найбільшими плодами (4,2-5 кг), за винятком сорту Стофунтий (7,8 кг). Розмір плоду показує, що сорт Український багатоплідний має витягнуту форму (індекс 1,18), а решта сортів - більш сплюснуту, тарілкову (індекс 0,65-0,71). Плоди сорту Стофунтовий наближаються до округлої форми (індекс 0,86). Вихід кондиційного насіння (сухого) з плодів за сортами Український багатоплідний, Валок, Лель становить 1,7-1,8%. Найбільшу масу має щойно виділене насіння з плода (сире) у сортів Славута і Ждана (3,9-4,2%), тобто воно більш вологе, ніж решта.

Гарбуз досліджуваних сортів вирізняється високим вмістом біохімічних речовин. Найвищим вмістом сухої речовини (11,9-13,2%) і загального цукру (7,7-8,1%) володіли плоди сортів Славута і Ждана. Однак у зв'язку з низькою врожайністю плодів цих сортів найбільший вихід сухої речовини з гектара (3,36 т/га) отримано за сортом Український багатоплідний. За вмістом каротину виділяється сорт Валок (7,1 мг/100 г), а також сортозразки Славута і Ждана (6,5 мг/100 г). Вміст нітратів у плодах гарбуза за роками досліджень варіював у великих межах і не перевищував ГДК (межа допустимої концентрації). У 1997 році по більшості сортів вони були відсутні. Згідно з даними Харцизької санепідемстанції плоди гарбуза, вирощені на дослідній ділянці, можуть бути використані для приготування дитячого харчування. У технології вирощування пестициди не застосовували. У плодах не виявлено солей важких металів; свинцю (іноді до 0,025 мг/кг за ГДК 0,5), кадмію (іноді до 0,004 мг/кг за ГДК 0,03), миш'яку (іноді до 0,1 мг/кг за ГДК 0,2), ртуті. Вміст у плодах міді коливався за сортами від 0,04 до 3,70 мг/кг (ГДК - 5,0), а цинку - від 1,5 до 6 мг/кг (ГДК - 10). Пестициди відсутні.