Сівба та висадка

У південних та середніх за широтою районах (до 53-55° с. ш.) твердокорий та мускатний гарбуз. ш.) твердошкірий і мускатний гарбуз, а також ранньостиглі сорти великоплідного вирощують безрозсадним, а іноді й розсадним способом. Пізньостиглі сорти великоплідного, твердошкірого і мускатного гарбуза в північній зоні вирощують тільки через розсаду. Гарбуз - рослина тепловимоглива, хоча і більш холодостійка серед баштанних. Тому висів насіння і висадку розсади проводять у пізньовесняні строки після настання стійкої теплої погоди, коли мине небезпека пошкодження сходів пізніми весняними заморозками. Спочатку висівають великоплідний гарбуз, потім твердошкірий, а потім мускатний. У степу України насіння висівають у другій-третій декадах квітня, у лісостепу - першій травня і в поліссі - друга-четверта декада травня. Передчасна сівба в холодний ґрунт призводить до загнивання насіння. У зв'язку з цим термін сівби встановлюють після прогрівання ґрунту на глибині 10 см до +13...+14°С та закінчення пізніх весняних заморозків.

Площа живлення рослин впливає на врожайність, кількість і розмір плодів під час їхнього дозрівання. Її визначають залежно від ґрунтово-кліматичних умов і біологічних особливостей виду та сорту. У посушливих районах вона більша, ніж у тих, де краще вологозабезпечення. Кущові форми ранньостиглих сортів гарбуза вирощують із меншою площею живлення, довгостеблові та пізньостиглі - з більшою. У середньому вона коливається від 1 до 4^м2.

Практичним застосуванням площі живлення є способи сівби, схеми розміщення та густота рослин. Найбільш поширеним способом сівби є широкорядний. Кущові сорти гарбуза розміщують за схемою 70x70 см, середньостеблові - 140x70-140 см і довгостеблові - 180-210x100-180 см. На грядках його вирощують в один ряд з відстанню в ряду 70-140 см. При зменшенні площі живлення рослини утворюють дрібні плоди. Густота рослин гарбуза залежно від схеми розміщення коливається від Здо 10 тис. на 1 га.

Норма висіву насіння залежить від сорту і площі живлення рослин і становить для дрібнонасіннєвих 3 кг на 1 га, великонасіннєвих - 4-5. У посушливих і північних районах норму висіву збільшують до 8 кг на 1 га, а за розсадного способу вирощування зменшують удвічі.

Дані наших досліджень (А.С.Болотських і В.М. Приходько), проведених у степу України, показують, що оптимальна площа живлення рослини зумовлюється насамперед величиною максимальної врожайності. За прийнятих нами площ живлення (0,98-3,78^м2) урожайність товарних плодів сорту Лель істотно різнилася. Найкращі результати в усі роки досліджень отримано за широкорядного способу сівби за схемами розміщення рослин 140-70 см і 180-55 см, що мають найменшу площу живлення (0,98-0,99^м2) і найбільшу густоту рослин (10,1- 10,2 тис. штук/га). При цьому найвищий рівень урожайності товарних плодів становив у середньому за три роки 37,8 т/га за схемою розміщення рослин 140x70 см і 36,7 т/га - 180x55 см. Зі зменшенням густоти рослин з 10,2 до 3,1 тис. шт./га знижується врожайність у середньому в 1,8-2,1 раза. Площа живлення рослин суттєво впливає на масу товарного плоду. За оптимальної площі живлення 0,98-0,99^м2 маса плоду становила 3 кг. Збільшення площі живлення до 2,94-3,78^м2 призвело до підвищення маси його до 4,1-4,2 кг. Товарність плодів та індекс форми плода не виявили певних закономірностей у зв'язку зі зміною площі живлення рослин. Вихід насіння з плодів залежно від досліджуваних схем розміщення рослин коливався: сирих від 2,9 до 3,7%, сухих - від 1,9 до 2,4%.

Структура врожайності плодів гарбуза показує, що в загальній врожайності маса стандартних плодів - найбільша (93-94% за площ живлення 0,98-0,99^м2). Збільшення площі живлення призводить до підвищення маси стандартних плодів на 3-4%. Пошкоджені та уражені плоди становлять лише 1-3%. Хімічний склад товарних плодів за різних площ живлення рослин змінювався, проте не було виявлено загальної закономірності.

Результати досліджень дають нам змогу зробити висновок про те, що для отримання найвищої врожайності (36,7-37,8 т/га) столового гарбуза сорту Лель з гарною якістю товарних плодів оптимальні умови складаються за площі живлення рослин 0,9.8-0,99^м2 (практично 1^м2). За широкорядного способу сівби найкращими схемами розміщення рослин є 146x70 см за наявної системи машин із базовою колією 140 см і 180x55 см за перспективної системи машин із колією 180 см. Оптимальною густотою рослин є 10,2 тис. штук/га. Зменшення густоти рослин до 2,6-3,4 штук/га призводить до зниження врожайності в 1,8-2,1 раза. Однак маса одного плоду при цьому зростає з 3 до 4,2 кг.

Під час сівби гарбуза необхідно забезпечити рівномірне загортання насіння на невелику глибину, що сприяє дружній появі сходів. З цією метою добре розпушений ґрунт перед сівбою прикочують. Глибина сівби залежить від розміру насіння, вологості та механічного складу ґрунту і коливається від 5 до 10 см. На важких холодних ґрунтах південних районів, а також у поліссі та лісостепу кращі сходи отримують за меншої (5-6 см) глибини загортання насіння, на легких ґрунтах і в степу - за більшої (7-8 см). Велике насіння висівають глибше, ніж дрібне. При зрошенні, де проводять вологозарядкові поливи, насіння гарбуза висівають на глибину 6 см. На богарних землях глибина його загортання становить 8-10 см. У північних районах ефективніше сіяти в дрібні борозни (10 см) з укриттям їх вузькими смужками плівки.

Висівають гарбуз у добре оброблений і удобрений гноєм ґрунт пророщеним насінням або висаджують розсадою, в якої з'явилися вже два-три справжні листки. Використовують при сівбі і сухе насіння, якщо ґрунт досить прогрітий і зволожений.

При обробці лунок мотикою знімають сухий верхній шар ґрунту, не допускаючи перемішування його з сирим ґрунтом. На звичайних неутеплених грядках вносять у кожну лунку по 5-8 кг перегною і склянку попелу або 78 г суперфосфату, ретельно перемішують із ґрунтом. Якщо ґрунт сухий, у лунки попередньо вливають по 1-2 л теплої води. Потім висівають у кожну лунку по 3 насінини гарбуза великоплідного, 3-4 твердошкірих і 4-5 - мускатного. Насіння в гнізді має перебувати на відстані 3-4 см одне від іншого. Зверху його закладають ґрунтом, злегка ущільнюють і мульчують торфом або перегноєм. Після появи сходів залишають по одній рослині в лунці.

При висадці сіянців ґрунт щільно притискають до коріння, інакше утворюються порожнечі, що перешкоджають надходженню до рослини води. Потім сіянці мульчують торфом або присипають сухим ґрунтом, щоб запобігти утворенню кірки.

За великих обсягів виробництва гарбуза в господарствах на сівбі використовують баштанні сівалки СБН-3, СБУ-2-4, а також кукурудзяні та соняшникові - СПЧ-6, СУПН-8, СКНК-6/8, СКГН-6А. Баштанна сівалка СБН-3 призначена для гніздової сівби та внесення мінеральних добрив, а також порційного підливу води в лунки. Вона висіває 2-3 ряди з міжряддями 140 і 180 см. Сівалка СБУ-2-4 з шириною захвату 3,6-5,4 м та інші агрегатуються з тракторами МТЗ-80, ЮМЗ-6.

Ефективний розсадний спосіб вирощування гарбуза. Він раніше і краще дозріває. Рослини погано переносять пересадку, тому роблять це дуже обережно. У відкритий ґрунт висаджують разом із горщиками, зруйнувавши їхні щільні зовнішні стінки. Якщо розсада вирощувалася в пакетах, розривають їх по шву, намагаючись не пошкодити кореневу систему, витягають її та висаджують із грудкою поживної суміші, не порушуючи її структури, щоб не пошкодити коріння.

Строк висаджування в більшості районів аналогічний сівбі насіння. У поліссі розсаду висаджують пізніше, ніж насіння, - на початку червня.

За умови сталої теплої погоди, коли минуть весняні заморозки, розсаду висаджують в оброблений, добре заправлений перегноєм ґрунт з підготовленими лунками по одній рослині. Лунки попередньо поливають теплою водою (по 1-2 л у кожну) і на ніч прикривають ящиками. У знижених сирих місцях для розсади роблять невеликі горбки з родючої перегнійної землі, на вершині яких викопують лунки.

На неродючих і важких за механічним складом ґрунтах розсаду висаджують у великі удобрені лунки. Їх викопують глибиною 25-30 см і діаметром 50-60 см. У кожну з них вносять 5-8 кг гною або компосту з додаванням 8-10 г карбаміду, 7-8 г суперфосфату, 5-10 г хлористого калію, а зверху насипають дві-три лопати городньої землі, рясно поливають і лише потім вертикально висаджують розсаду. Горщики засипають ґрунтом до верхнього краю. Глибина висадки 8-10 см. Безгорщикову розсаду закладають глибше (до сім'ядольних листків), ніж вона росла в ящику, тому що гарбуз здатний утворювати додаткове коріння.

Після висаджування розсаду поливають теплою водою для забезпечення кращого контакту коренів із ґрунтом і мульчують лунки торфом або компостом. Потім рослини притіняють вологим папером або ковпаками, кошиками, ящиками. Краще садити в похмуру погоду або ввечері, в сонячну. Іноді, поки приживається розсада, у поліссі застосовують тимчасові каркасні плівкові укриття або горщикову розсаду гарбуза висаджують у парові купи та ями. За загрози заморозків рослини вкривають соломою або ґрунтом.