Морфобіологічні особливості та екологічні умови вирощування

Перець солодкий вирощують як однорічну трав'янисту рослину. У захищеному ґрунті та тропічних країнах він може бути багаторічним.

Корінь молодої рослини стрижневий, але з віком обростає бічними розгалуженнями і стає мичкуватим. Відновлювальна здатність кореневої системи у перцю виражена слабко, тому розсаду вирощують без пересадки сіянців. У цьому віці коріння погано розгалужуються і повільно відростають після пересадки, що затримує подальший ріст і розвиток рослини. Бічні корені розташовуються в шарі ґрунту 0-40 см, але їх найбільша кількість знаходиться в шарі на глибині 0-20 см. Глибина проникнення стрижневого кореня - 50-60 см, а діаметр поширення бічних коренів - до 240 см. У безрозсадній культурі стрижневий корінь проникає до 130 см. При догляді за рослинами міжряддя необхідно розпушувати, щоб сприяти активному росту коренів. Найінтенсивніше коріння росте до початку плодоутворення, потім поступово активність росту знижується.

Стебло рослини голе або опушене, трав'янисте, біля основи дерев'яніє, міцне, не потребує опори. Форма його біля основи округла, вище воно чотири- або п'ятигранне. Стебло формує велику кількість бічних пагонів. Залежно від характеру дихотомічного розгалуження розрізняють форми куща: штамбові - одностеблові; напівштамбові, коли в нижній частині головного стебла утворюється 1-3 коротких пагони; кущисті, коли головне стебло розгалужується від самої основи на кілька відносно довгих пагонів. У розвилках стебла утворюються квітки та плоди. Висота куща - від 24 до 125 см, а діаметр його - від 25 до 100 см. За забарвленням стебла і пагони світло-зелені, зелені, зеленувато-коричневі з різною інтенсивністю пігментації, темно-фіолетові. Вони дуже тендітні, тому необхідно дотримуватися обережності під час догляду за рослинами і збирання врожаю.

Листки поодинокі або зібрані у вигляді розеток з довгими черешками, за формою - від яйцеподібних до ланцетовидних із загостреною вершиною; за забарвленням - від світло- і темно-зеленого до плямисто-оливково-чорного, голі, слабо або сильно опушені черешки зазвичай світліші за листя. Розмір листової пластинки від 4 до 15 см. Загальна маса листя становить майже четверту частину від загальної маси рослини. Сім'ядольне листя зберігається більше двох місяців і виконує дуже важливу роль у ростових процесах. У розсадний період надземна частина перцю росте повільно. Перед бутонізацією ріст рослини активізується, у фазі цвітіння і до кінця вегетаційного періоду він протікає інтенсивно. За нестачі бору в ґрунті листя має темніше забарвлення, ніж за оптимального постачання його всіма необхідними елементами живлення. На тканинах листка, більше по його краях, з'являються темно-бурі плями.

Квітки двостатеві, поодинокі, парні або зібрані пучками, на довгій або короткій квітконіжці, розміщені в розвилках пагонів. Чашечка чашоподібна і келихоподібна, зелена. Чашолистки короткі, шилоподібні. Квітки колесоподібні від 0,9 до 3,2 см у діаметрі. Віночок спайнопелюстковий, з 5-6, рідше з 7 пелюстками, білого, жовтого, фіолетового або білого з фіолетовими плямами забарвлення. Трубка коротка, відгин великий, загострено-яйцеподібний. Пильовики конусоподібні з незначним роздвоєнням біля основи, сірувато-фіолетові. Загальна кількість квіток на одній рослині за вегетаційний період сягає 20-80 і більше. Залежно від сорту та умов вирощування перець починає цвісти через 40-80 діб після появи сходів. Квітки з'являються ремонтантно, тобто безперервно, поки живе рослина. Розкриваються вони в сонячну погоду в першу половину дня з 6 до 10 години ранку, а в похмуру - протягом усього світлового дня. При утворенні плодів поява нових квіток сповільнюється. Після зняття плодів знову посилюється цвітіння. Тому важливо систематично прибирати плоди, які досягли споживчої стиглості.

Зав'язь перцю верхня, форма її може бути близькою до округлої, що характерно для сортів, які мають широкі або конусоподібні плоди, або ж конусоподібною (призмовидною) - у сортів із подовженими плодами.

Плід перцю - несправжня порожниста дво-, чотири-, тригніздова багатонасіннєва ягода з розрослим м'ясистим, але несоковитим навколоплідником (продуктова частина) і всередині насіннєносцем (плацента), на якому утворюється насіння. Товщина стінок плода (перикарпія) коливається від 1 до 10 мм. Залежно від сорту розміри і маса плоду сильно коливаються: довжина - від 4 до 25 см, діаметр - від 1 до 15 см, маса - від 5 до 200 г і більше. За формою плоди вельми різноманітні: конусоподібні, пірамідальні, округлі, округло-плоскі, циліндричні, кубоподібні, колоко-лоподібні, хоботоподібні та ін. Поверхня їх буває рівна, гладка, слабко- і сильноребриста. Положення плодів на кущі залежно від сорту поникле, стирчить вгору, змішане (спрямоване в різні боки). Забарвлення в технічній стиглості світло-зелене, темно-зелене, біле, жовте, кремове; в біологічній - яскраво-червоне, темно-червоне, помаранчево-червоне, жовте і темних тонів, майже чорне. Число плодів на рослині у великоплідних сортів від 5 до 20, у дрібноплідних - від 15 до 45 і більше. М'якоть на смак - солодка, гостра, слабогостра; за консистенцією - ніжна, груба і середня.

Насіння перцю гладеньке, пласке, плоско-округле, злігка зігнуте, блідо-жовте, розміщене біля основи плоду, завдовжки 3-4 мм, завширшки 2-3 мм, завтовшки 0,5-1 мм. В одному плоді біологічної стиглості формується від 100 до 150 насінин, маса яких близько 1 г. Маса 1000 насінин коливається від 3 до 8 кг. Воно зберігає високу схожість 3-4 роки, а за несприятливих умов зберігання - всього лише 1-2 роки.

Перець солодкий є самозапильною рослиною. Поряд із самозапиленням здатний до перехресного запилення, яке здійснюють бджоли та інші комахи (трипси, клопи, мурахи тощо). Квітки можуть запилюватися як своїм, так і чужим пилком. Рильце квітки сприймає пилок за 1-2 доби до розкриття квітки, а пилок дозріває тільки в день розходження пелюсток віночка. При високій вологості повітря в теплиці спостерігається загибель пилкових зерен.

Не можна допускати змішані посадки перцю солодкого і гострого, інакше відбудеться перезапилення. У результаті отримують не солодкі, а гіркі плоди. У цьому випадку необхідно дотримуватися просторової ізоляції не менше 100 м.

За сприятливих умов за один рік перець проходить всі 12 етапів органогенезу і дає зріле насіння. Найбільш важливими є другий, п'ятий і восьмий етапи. На другому етапі на рослині утворюється 2-3 справжніх листки, а на конусі наростання - 10-12 зачаткових листків. Тривалість етапу 20-25 діб. На цьому етапі рослини мають підвищену чутливість до освітлення: оптимальний світловий день 12-15 год, температура +22...+25°С. На п'ятому етапі рослина має 7-8 справжніх листків, у цей період закладаються і формуються органи квітки. Тривалість етапу 20 діб. На восьмому етапі у рослини з'являється 12-14 листків, проходить бутонізація, розвиваються бруньки в пазухах 2-3 верхніх листків. Тривалість етапу 20-22 доби.

Під час проходження рослиною зазначених етапів дуже важливо підтримувати близькі до оптимальних умови живлення, вологості, температури, оскільки в цей час закладаються основи майбутнього врожаю. Порушення оптимальних умов призводить до збільшення тривалості етапів органогенезу на 15-35 діб.

Перець - одна з найвимогливіших рослин до температури, значно вибагливіша до температури, значно вибагливіша до температури, ніж томат. Тому в поліссі та західних районах вирощується здебільшого в захищеному ґрунті. Рослини перцю дуже вимогливі до температури повітря у фазах бутонізації та масового цвітіння, які тривають близько 30 діб. Ці фази прийнято називати критичними. Оптимальні температури в цей період +28...+30°С, а після масового цвітіння - +20...+25°С; з нічними мінімумами не нижче +16°С; сума ефективних температур повітря (вище за +15°С) - не менше 150-180°С. При цьому температура ґрунту має бути на рівні +19...+20°С. Особливо чутливий перець до коливань температури в розсадний період.

Сходи перцю з'являються на 6-7-у добу за температури повітря +26...+28°С, на 8-10-у добу - за +20...+25°С, на 20-22-у добу - за +14...+16°С, а за +13°С насіння тільки починає проростати і у фазі колечка може перебувати понад 30 діб. За температури нижче +13°С ріст і розвиток рослин припиняється, а за +32...+35°С і вище вони пригнічуються і майже не ростуть. Температура -0,3...-0,5°С спричиняє загибель рослин, однак за загартовування насіння вони можуть витримувати заморозки до -1...-2°С. Сума активних температур за вегетаційний період перцю коливається в межах 1100-2100°С.

Перець - світлолюбна рослина, затінення не виносить. Для нормального розвитку перцю потрібен короткий 10-12-годинний день і відкриті освітлені ділянки. За недостатньої освітленості він не переходить до цвітіння і формує тендітні, ламкі стебло і пагони. Перець, як виходець із південних широт, потребує високої інтенсивності освітлення з переважанням короткохвильової синьо-фіолетової радіації. Оптимальна освітленість для рослин 30-40 тис. лк, а в розсадний період - не менше 5 тис. лк. До інтенсивності освітлення перець чутливий під час закладання генеративних органів. У цей період розсада відповідає фазі 3-4 листків.

Перець - вологолюбна рослина. Він висуває високі вимоги до вологості ґрунту і повітря. Це викликано обмеженим поширенням кореневої системи. На легких ґрунтах оптимальна вологість ґрунту для перцю має бути 70% НВ, на важких - 80% НВ. Перезволоження спричиняє зниження кисню в ґрунті та активність росту кореневої системи. Ускладнюється поглинання води з ґрунту під час поливу його з температурою нижче +15°С. Нестача вологи призводить до осипання квіток і зменшення кількості репродуктивних органів. Критичним періодом у споживанні води є фази бутонізації та масового цвітіння. Ґрунт на ділянці має бути досить вологим, тому поливають рослину не часто, але рясно.

Оптимальна відносна вологість повітря для перцю 65-70%. При її зниженні рослини затримуються в рості, скидають квітки і молоді зав'язі, а при надлишку - вони хворіють. Кисень необхідний перцю з самого початку проростання насіння. Проростки, а потім і коріння за нестачі кисню призупиняються в рості, у них погіршується всмоктування елементів мінерального живлення.

Перець вимогливий до структурних і родючих, багатих на гумус ґрунтів з підвищеним вмістом поживних речовин. Віддає перевагу чорноземним ґрунтам - легким суглинкам або супіщаним з глибоким орним шаром, що володіють високою вологоємністю. Погано вдається на солонцюватих і важких глинистих ґрунтах. Не отримують хороших урожаїв, особливо раннього перцю, також на холодних і кислих ґрунтах. Чутливий до підвищеної кислотності, оптимальним є рН 6-6,6.

Рослини перцю солодкого чуйні на внесення органічних і мінеральних добрив. З органічних добрив доцільно вносити перегній. Не можна вносити свіжий гній і добрива з вмістом хлору. Перець виносить із ґрунту азот, фосфор, калій у кількості: N - 50-67 г, Р2О5 - 13-17 г, К2О - 70-85 г на 1 кг урожаю. Необхідно враховувати, що рослини потребують у різні фази росту і розвитку різних елементів живлення. Так, до початку плодоутворення слід збільшити дози калію і фосфору для прискорення росту і формування більш потужної кореневої системи. Найбільша потреба в азоті проявляється, починаючи з фази бутонізації. Рослини перцю потребують у достатній кількості й інших елементів. З мінеральних добрив добре використовується рослинами сірчанокислий амоній і суперфосфат, а також мікроелементи.

У звичайних умовах перець за вегетаційний період проходить увесь цикл розвитку - від сівби до дозрівання плодів і насіння. Рослини спочатку ростуть повільно, причому надземна частина інтенсивніше за кореневу систему. Перший справжній листок з'являється через 5-15 діб після сходів. Через 50-80 діб утворюються бутони, а ще через 15-20 діб вони розкриваються. Квітки з'являються в розвилках головного стебла, яке, завершуючи ними ріст, утворює в пазухах двох верхніх листків короткі бічні пагони першого порядку. Всього на рослині розкривається до 30-80 квіток, але одночасно цвітуть 7-10. Зав'язується 34-44% квіток, що розкрилися. Бічні пагони розгалужуються, на них з'являються бутони і два бічних пагони другого порядку, і так до 4-5 порядку. Через місяць після запліднення зав'язі досягають технічної стиглості (придатні до вживання), а ще через 25-30 діб настає біологічна стиглість. Одночасно достигає і насіння.

Від повних сходів до початку цвітіння в різних сортів перцю проходить 60-100 діб, до початку технічної стиглості - 80-160 діб і початку біологічної стиглості - 95-180 діб. За тривалістю вегетаційного періоду розрізняють ранньостиглі сорти (від сходів до дозрівання насіння 95-115 діб), середньостиглі (116-140 діб) і пізньостиглі (141-180 діб).

Перець солодкий - високопродуктивна рослина. На одній рослині виростає від 4 до 35 плодів, урожайність їх досягає 30-50 кг з 10^м2.