Морфобіологічні особливості та екологічні умови вирощування

Баклажан Solatium melongena L. відносять до родини пасльонові (Solanaceae), до роду Solanum. За характером морфологічних ознак і біологічних особливостей вид включає п'ять різних еколого-географічних груп-субвидів: західно-азійський, східно-азійський, південно-азійський, напівкультурний і дикорослий. У межах підвиду виділяють різновиди. Районовані в СНД і Україні сорти належать до західно-азіатського підвиду двох його різновидів - болгарського і європейського. Рослина баклажана однорічна, а в тропічних умовах росте як багаторічна.

Коренева система у баклажана відносно потужна, розташована головним чином у верхньому шарі ґрунту (0-45 см). На легких ґрунтах коріння заглиблюється до 1,3-1,5 м. Діаметр поширення коренів у верхньому шарі досягає 2 м. Спочатку коріння розвивається повільно, але в дорослих рослин воно добре розвинене і проникає глибоко в ґрунт. При цьому найбільш важлива частина корінців залишається у верхньому шарі, що необхідно пам'ятати під час розпушування ґрунту і поливів.

Стебло округле, щільне, біля основи дерев'янисте, зберігає прямостояче положення до кінця вегетаційного періоду, зелене або у верхній частині фіолетове, або ж суцільно фіолетове. Опушення стебла буває незначне і дуже сильне. Кущ розгалужений, зімкнутий або розлогий, низький або високий (20-150 см), не потребує опори. Пагони порівняно товсті.

Листя велике, чергове, подовжено-яйцеподібне, овальне або яйцеподібне, лопатеве або зі звивистими краями, м'яке, з шипами або без шипів на краях, сильно опушене з нижнього боку. Забарвлення листя різне і залежно від сорту буває зеленим, світло-зеленим, майже білим, темно-зеленим або темно-фіолетовим. Листова пластинка довжиною від 11 до 32 см і шириною від 7 до 27 см. Рослини сильно облиственні, тому потребують більшої площі живлення, в затіненні сильно витягуються.
Квітки поодинокі або зібрані в китиці від 2 до 7 квіток, пазухи, пониклі, досить великі. Чашечка з шипами або без них. Віночок білий або фіолетовий різних відтінків, п'яти-восьмиспайнопелюстковий. Пильовики на коротких тичинкових нитках, двокамерні, витягнуті, жовтого кольору, що відкриваються на вершині. Вони можуть бути нижче рівня маточки, на рівні або вище за неї. Пилок важкий, переноситься вітром не більше ніж на 1 м. Рослина самозапильна, квітки двостатеві, проте можливе природне перехресне запилення комахами (до 48%).

Плід - складна велика малосоковита ягода, без камер, за формою яйцеподібна, куляста, овальна, вкорочено-грушоподібна, подовжено-грушоподібна, циліндрична або змієподібна; плоди в межах виду за висотою рослини варіюються від 5 до 70 см, за діаметром - від 3 до 22 см, за довжиною - від 5 до 30 см, за масою - від 20 до 2000 г.Забарвлення плодів у технічній стиглості темно-фіолетове (майже чорне), фіолетове, світло-фіолетове з коричневим відтінком, біле, зелене, зелене з коричневими смугами і коричневе із зеленими смугами; у біологічній стиглості - буро-жовте, коричнево-буре, сіро-зелене, жовте. М'якоть п'ятидобових плодів позбавлена смаку і з гіркотою, біла, кремова і зеленувата, щільна або середньопухка. Одночасно на кущі може утворитися від 1 до 25 плодів.

Плоди багатонасіннєві та малонасіннєві. Насіння дрібне, плоске, округле, сочевицеподібне, голе, світло-жовтого, коричневого або кремового кольору. Вихід насіння - 0,2-0,8%, маса 1000 насінин - 4,6-5,5 г, зберігає схожість 5-7 років.

Особливістю рослин баклажана є сповільнений початковий ріст, особливо у фазі розсади, та більша їхня вибагливість до тепла і вологи ґрунту. Для успішного вирощування в більш північних регіонах необхідно підбирати ранньостиглі сорти, зберігши при цьому високу продуктивність баклажана. Вегетаційний період його довгий - від сходів до початку технічної стиглості проходить 100-156 діб. Ранньостиглі сорти баклажана проходять цей період за 107 діб.

Баклажан - дуже тепловимоглива рослина, більш тепловимоглива, ніж томат. Насіння починає проростати за температури не нижче +13...+15°С, сходи з'являються на 18-ту добу. Однак за температури +20...+25°С вони з'являються на 8-12-ту добу. До знижених температур особливо чутливі сіянці віком 1-15 діб. За температури нижче +13°С ріст їхній призупиняється, за -0,5°С рослини гинуть. Коренева система повільно розвивається навіть за температури ґрунту +20°С, і, навпаки, ріст її посилюється за температури +25...+30°С. Оптимальна температура для росту і розвитку баклажана +25...+30°С. Більш спекотна погода також сприятлива.

Для цвітіння необхідний тривалий теплий період з температурою +21...+27°С. Температура має бути високою як удень, так і вночі. Якщо вона нижча за +20°С, запліднення, зав'язування і ріст плодів призупиняються, а якщо нижча за +15°С - квітки і зав'язі опадають. Квітки також обсипаються, якщо температура вища за +30°С, вологість повітря і ґрунту низька, а також за різких нічних і денних її коливань. Заморозки рослини баклажана не переносять.

Баклажан вимогливий до вологи. За її нестачі рослини призупиняють ріст, їхні бутони, квітки і молоді зав'язі опадають, а плоди, не досягаючи нормального розміру, стають потворними. Передполивну вологість ґрунту в шарі 0-60 см на півдні підтримують на рівні 80% НВ, а відносну вологість повітря - на рівні 65-75% НВ. При перезволоженні ґрунту на баклажані розвиваються різні грибні хвороби.

Баклажан - рослина короткого дня, він краще росте і плодоносить при 10-12-годинному дні. Йому потрібен південний яскравий і короткий день. Довгий день слід вкорочувати до 12 год.

Рослини баклажана вимогливі до родючості ґрунту. Розміщувати їх слід на легких структурних чорноземах, суглинках і супісках, багатих на гумус ґрунтах з великим вмістом поживних речовин. Важкі глинисті та кислі ґрунти з близьким рівнем ґрунтових вод і особливо солонці непридатні для вирощування баклажана. Оптимальна реакція ґрунтового розчину має бути слабокислою або нейтральною. На кислих ґрунтах з рН нижче 5,5 він росте погано. Абсолютно непридатні для вирощування баклажана торфоболотні ґрунти.

Баклажан чуйний на внесення добрив, особливо органічних. З органічних краще вносити перегній, а з мінеральних - азотні, фосфорні та калійні. При азотному голодуванні у рослин спостерігається рівномірне пожовтіння листя.

На родючих, добре заправлених добривами ґрунтах баклажан дає високу врожайність плодів - 50-100 кг/10^м2. За особливостями споживання поживних речовин і використання добрив близький до томату і перцю.