Догляд за рослинами

Подальший догляд за рослинами включає своєчасні розпушування ґрунту, прополки бур'янів, поливи, підживлення та захист від шкідників і хвороб. Високі врожаї баклажана можна одержати лише на ґрунтах, багатих поживними речовинами, що легко засвоюються рослинами, за умови хорошої забезпеченості водою.

Слід зазначити, що баклажан дуже болісно переносить висаджування розсади в ґрунт і погано приживається, тому що здатність відновлювати кореневу систему в рослин слабка. Протягом 10-15 діб і більше рослини не дають приросту, скидаючи нижнє листя. Після відновлення кореневої системи при гарному догляді рослини починають швидко рости.

При вирощуванні баклажана у відкритому фунті запасаються укриттями на випадок заморозків, хоча б паперовими ковпаками. Рослини накривають так, щоб папір не стикався з листям, інакше можливе його підмерзання. У цей початковий період росту і розвитку рослин температуру бажано підтримувати на рівні +20...+26°С, вночі вона не повинна падати нижче +12°С.

Баклажан, як і перець, доволі вимогливий до вологості ґрунту. Його висаджують у попередньо политі лунки або борозни, через 2-3 доби полив повторюють нормою 200 л/10^м2 і за необхідності підсаджують рослини. Третій - рясний, з промочуванням ґрунту на 50-60 см, - дають через 8-10 діб, витрачаючи по 300-350 л води на 10^м2, з подальшим глибоким розпушуванням. Цей полив відіграє вирішальну роль у формуванні кореневої системи та утворення вегетативної маси. Надалі поливають нормою 450-500 л на 10^м2 через 6-7 діб з подальшим обов'язковим розпушуванням.

Нестача вологи в ґрунті спричиняє масове опадання бутонів і квіток, зав'язі погано розвиваються, плоди дрібнішають, деформуються, різко змінюють колір, дозрівання затримується. Таким чином, запізнення з черговим поливом спричиняє старіння тканин і призупиняє ріст і розвиток. У північних районах воду прогрівають на сонці в ємностях до +20...+25°С (на дотик прохолодна), у південних у цьому немає потреби. У непогожі дні, навпаки, рослини оберігають від перезволоження (прикривають). Опади, що випадають понад 20 мм, замінюють черговий полив. Баклажан бажано поливати по борознах, тому що при дощуванні в північних районах рослини більше уражаються грибними хворобами. У холодну вітряну погоду навесні після висаджування і наприкінці літа (серпень-вересень) від поливів утримуються до закінчення похолодання.

Баклажан чуйний на внесення добрив. Крім основного внесення добрив у вегетаційний період проводять 2-3 підживлення рослин. Перше підживлення дають на початку масової бутонізації, друге - перед масовим збиранням, третє - після масових зборів, у фазі утворення плодів на бічних пагонах. Під час першого підживлення використовують гнойову рідину, пташиний послід або розчин мінеральних добрив. На 10 л беруть 40 г аміачної селітри або 30 г карбаміду, 20-25 г сульфату калію. Суперфосфат із розрахунку 100-150 г на 10^м2 вносять при розпушуванні ґрунту. При другому підживленні дають 100-150 г/10^м2 суперфосфату і 20-25 г/10^м2 калійної солі. Втретє перед поливом розкидають по 100-150 г/10^м2 суперфосфату, розпушують ґрунт, а потім поливають з лійки розчином азотних і калійних добрив (60-80 г карбаміду і 20 г сульфату калію на 10 л води). Одну лійку (10 л) витрачають на 5^м2. Після кожного підживлення з листя баклажана змивають добрива, що залишилися, чистою водою.

У харчуванні баклажана важливі також і мікроелементи - молібден, марганець, бор, мідь і деякі інші. За їхньої нестачі в ґрунт додають позакореневе підживлення: сульфат марганцю - 5 г на 10 л води (1 л робочої рідини на 10^м2 посадок) та інші. Застосування мікроелемента марганцю збільшує врожай баклажанів на 30% і підвищує вміст аскорбінової кислоти до 5,7 мг/100 г.
Дуже важливо у вегетаційний період баклажана весь час підтримувати ґрунт у хорошому повітряно- і вологопроникному стані. Ґрунт розпушують систематично (до 5 разів) через 2-3 доби після кожного поливу або рясного дощу. На початку росту і розвитку за слабкої кореневої системи розпушують на глибину 6-8 см, а до початку цвітіння і зав'язування плодів - 12-14 см, не допускаючи утворення ґрунтової кірки. На присадибних і дачних ділянках - це основний спосіб боротьби з бур'янами на посадках баклажана. Коли на рослинах спостерігається масове утворення плодів, їх підгортають для надання стійкості. Цей прийом не впливає на підвищення врожайності, оскільки баклажани не дають додаткового коріння.

За безрозсадного способу вирощування ділянку накочують або ущільнюють. Сходи з'являються зазвичай на 7-10-у добу. У фазі 3-4 листків їх проривають, залишаючи рослини в ряду на відстані 8-10 см. Другий раз проривають після утворення 7-8-го листка на відстані, передбаченій схемою розміщення рослин. У гнізді (лунці) залишають 1-2 добре розвинені рослини, досягаючи оптимальної густоти. Подальший догляд полягає у своєчасних поливах і розпушуванні ґрунту в рядах і міжряддях.

Баклажан вирощують без формування кущів, однак за умови рясного цвітіння рослин і утворення дрібних плодів верхівки прищипують. Деякі овочівники, щоб отримати великі плоди, залишають на рослині 4-5 добре розвинених пагонів, а решту видаляють. Ближче до осені видаляють також із них нижнє листя до розвилки. Якщо в пазухах листків утворилися 2-3 квітки, залишають одну, - плід буде більшим. Квітки у баклажана дуже красиві, великі, фіолетові. Кущ у пору цвітіння і плодоношення дуже декоративний.

У північних і центральних областях України, де тепла не вистачає для гарного розвитку великої кількості плодів, унормовують число зав'язей на рослині. Зазвичай залишають 5-6 плодів, а інші зав'язі обривають. У цей же час біля пагонів укладають дощечки, шматочки шиферу, фанери та інші матеріали, щоб запобігти загниванню плодів, а також ушкодженню їх дротянкою, капустянкою та іншими ґрунтовими шкідниками.

Іноді овочівники-любителі спостерігають опадання квіток. Причини такого небажаного явища - надто довгий світловий день, дуже висока, а також надзвичайно низька температура ґрунту і повітря, їхня надмірна вологість або сухість. За поганої зав'язуваності плодів, незважаючи на те, що баклажан належить до самозапильних рослин, застосовують штучне запилення (переносять маленьким пензликом пилок з однієї рослини на іншу). Цей прийом дає позитивні результати.

Рослину і плоди баклажана пошкоджують совки, капустянка, слимаки, низка сисних і листогризучих шкідників, особливо жук колорадський і кліщ павутинний, а також клопи, попелиці, трипси, білокрилка теплична. Баклажану великої шкоди завдають грибні, бактеріальні та вірусні хвороби - макроспоріоз, в'янення, стовбур, різні гнилі.

На присадибних і дачних ділянках заходи захисту від хвороб баклажана здебільшого технологічні та механічні - знищення рослинних залишків і хворих рослин, глибоке перекопування абооранка, правильне розміщення і чергування рослин у плодозміні або сівозміні, оптимальний водний, температурний і поживний режим, збір і знищення шкідників вручну. Хімічні заходи захисту на посадках баклажана в таких господарствах обмежені - дозволено використовувати лише найбільш безпечні для людини препарати, які реалізуються через роздрібну торгівлю. При цьому необхідно суворо дотримуватися рекомендацій, викладених в інструкціях, що додаються до препаратів.

Проти вірусних хвороб застосовують замочування насіння протягом 20 хв в 1%-му водному розчині перманганату калію. Протягом вегетаційного періоду проти хвороб використовують бордоську суміш, банкол, арріво, децис, полікарбацин, ридоміл, хлорокис міді та інші препарати.

Для запобігання інфекційному в'яненню необхідно створювати найсприятливіші умови для росту та розвитку рослин і уникати надмірних коливань вологості та температури ґрунту. Для усунення холодної та сирої погоди рослини вкривають, регулярно поливають оптимальною нормою теплої води. Ефективне в цих цілях мульчування ґрунту тирсою, соломою.

При захисті від фузаріозу ефективне висаджування баклажана після попередника капустяних рослин.

Великої шкоди рослинам баклажана на ранніх стадіях розвитку завдає жук колорадський. З усіх пасльонових рослин він насамперед віддає перевагу баклажану. Висока шкодочинність жука зумовлюється біологічними особливостями - ненажерливістю та високою плодючістю. Ступінь пошкодження рослин і втрати врожаю залежать від чисельності жуків і личинок. Заселення рослин 10-15 жуками і 25-50 личинками практично знищує все листя.

Дослідження Інституту овочівництва і баштанництва УААН показують, що одразу після висаджування розсади в ґрунт критична кількість жуків, що перезимували і для яких необхідна хімічна обробка.яких необхідна хімічна обробка, перебуває в межах 1-3 екземплярів на рослину, кількість жуків першого літнього покоління в період плодоношення - 10, личинок - 15 і більше особин.

Для боротьби з жуком колорадським овочівники використовують опале листя горіха волоського. Його заготовляють восени, зберігають у сухих провітрюваних приміщеннях. За 3-4 тижні до масової появи жука листя замочують у воді, витрачаючи 2-3 кг на 10 л води. Перед використанням настій проціджують 2 рази і використовують для обприскування.

У більш пізній термін, коли з'являються личинки жука, кущі рослини обприскують відваром полину гіркого. Його використовують також і проти інших листогризучих шкідників. Беруть 1 кг подрібненого і прив'язаного полину, варять на невеликому вогні в 2-3 л води. Потім цю рідину охолоджують, проціджують і розбавляють водою до Юл. Дія відвару посилюється, якщо в нього додають 1 - 1,5 кг посліду пташиного, який перед цим настоюють 2 доби в 10 л води. Отриманою сумішшю обприскують рослину 2 рази з інтервалом у 6-7 діб.

Овочівник-любитель Б.А. Ласкавий з Кіровоградської області висаджену розсаду баклажана захищає від жука колорадського ковпаками з капронової сітки. За його спостереженнями, жодна рослина під капроновою сіткою не пошкоджувалася жуками. Ковпаки, окрім перепони жукам, створюють ще й сприятливі умови для розвитку рослин.

З хімічних засобів захисту баклажана від жука колорадського і дорослих його личинок найефективнішими є інсектициди з групи синтетичних перитроїдів: децис і цимбуш. Від личинок

молодшого віку ефективним є препарат бітоксибацилін. Концентрація суспензії 2,5%-го децису і 25%-го цибуша після розведення становить 0,1%, бітоксибациліну - 0,5%. Строки обробок: перший раз - проти жука, який перезимував, другий - під час масового відродження личинок першого покоління, третій - на початку виходу жука першого покоління. Біопрепаратом бітоксибациліном перший раз обробляють під час масового відродження личинок жука, наступні (2-3 рази) - з інтервалом у 6 діб.