Походження та поширення

Вперше людина познайомилася з цією дивовижною рослиною за дві тисячі років до нашої ери.
Батьківщина топінамбура - райони Великих американських озер (Північна Америка), провінція Топінамбур (за ім'ям племені індіанців Топінамбо). Американські індіанці були хорошими хліборобами. Саме вони подарували світові картоплю, томат, кукурудзу, соняшник, гарбуз і багато інших харчових рослин. Серед них і топінамбур. У дикому вигляді зустрічається він досі в Південній Канаді (Саскачеван). 1612 року, коли на узбережжі Канади, вже заселеному європейськими переселенцями, виникла посуха, бульби дикого топінамбура врятували їм життя.

Європейці дізналися про топінамбур у XVI столітті, ще раніше, ніж про картоплю. У 1613 році французькі мандрівники привезли до Європи індіанців із племені Топінамбо. За часом це збіглося з поширенням цього овоча. Топінамбур припав до смаку французам. З Франції він поширився всією Європою.

У Росію та Україну топінамбур завезли у XVIII столітті через Архангельськ, Одесу та Балкани, де його вирощували як декоративну та овочеву рослину. Широке поширення топінамбура почалося вже у XX столітті, з початку 30-х років. Його вирощували на присадибних ділянках, а в 50-х роках - у Полтавській і Черкаській областях на великих масивах.

Цінність топінамбура розгадав і видатний учений-селекціонер М.І. Вавилов. У 1933 році він організував у Москві при Інституті сої та спецкультур Першу всесоюзну конференцію з топінамбура і закликав до широкого його культивування.

Особливо велика увага освоєнню і створенню нових сортів овочевого топінамбура приділяється на Майкопській селекційній станції ВІР. Тут уперше одержали гібрид топінамбура і соняшнику, названий топісоняшник. Для харчових і кормових цілей стали вирощувати обидві рослини.

У багатьох країнах світу роботи з вивчення топінамбура (Голландія, Японія) спрямовані в основному на отримання інуліну. У великій кількості вирощують його в Італії. Однак для нас він досі залишається майже екзотичним овочем. Займаються вирощуванням топінамбура лише ентузіасти.

Виростає топінамбур від тропіків до північних районів землеробства, створюючи велику (до 150 кг/10^м2) надземну біомасу і 232 кг/10^м2 бульб. За висловом М.І. Вавилова, ця рослина - богатир. У СНД топінамбур поширений у передгірних районах Північного Кавказу, в Закавказзі, Україні, Середній Азії, тобто вирощується переважно на півдні, в посушливій зоні, де дає невеликий урожай картопля. У Європі та Азії рослину топінамбур у народі називають земляною грушею, а в Україні - бульбою, волоською ріпою.