Морфобіологічні особливості та екологічні умови вирощування

Топінамбур (Helianthus tuberosus L.) - багаторічна трав'яниста культивована овочева, лікарська, технічна, кормова, кормова бульбоносна рослина родини Айстрові (Asteraceae). За зовнішнім виглядом дуже схожий на дикий соняшник, і це не дивно - вони найближчі родичі, і навіть є гібрид цих рослин, який називається топісонячником. Однак листя і суцвіття у топінамбура менших розмірів, а висота стебел кормових сортів доходить до 5 м. Рослина жорсткоопушена.

Висота стебла в овочевих сортів топінамбура 2-3 м. Стебло жорсткоопушене, циліндричне, порожнисте, прямостояче, густооблистяне, нагорі розгалужене. У кущі утворюється 2-3 стебла при пересадці, а при безпересадковому вирощуванні їх більше.

Листя яйцеподібне густоопушене, черешкове, почергове, бічне пазушне, довгасте, із зубчастими краями. На стеблі їх утворюється від 2 до 4, добре зберігаються до пізньої осені. Суцвіття - невеликий поодинокий кошик із жовтими багатомовковими квітками, набагато меншого діаметра (2-4 см), ніж у соняшнику. Розташовується воно на верхівках розгалужених пагонів. Цвіте в серпні-вересні переважно на півдні, а в північних районах рослини часто не встигають зацвісти. Насіння визріває лише на півдні. Плід - сім'янка, але меншого розміру, ніж у соняшнику. Запилення - перехресне. Розмножується бульбами (цілими або розрізаними на шматочки).

Коренева система добре розвинена і глибоко проникає в ґрунт. Коріння у рослин потужне, тягнеться далеко вбік. На підземних коротких стеблах (столони) формуються картоплеподібні бульби, які знаходяться в орному шарі (на глибині 20-25 см). Бульби (15-30 штук) можуть бути різноманітної форми діаметром до 5 см: овальні, круглі, видовжені, грушоподібні або веретеноподібні. Кінці, що звужуються, роблять їх схожими на грушу. Звідси й народна назва - земляна груша. Забарвлення бульб залежно від сорту біле, жовте, лілово-фіолетове, рожево-червоне або сірувато-коричневе, маса їх від 10 до 150 г і більше. Сорти з білими бульбами містять більше цукрів, їх використовують для технічної переробки.

Центральним ботанічним садом НАН України отримано рожеву, округлу форму бульби топінамбура овочевого використання. На кожній бульбі є від 8 до 12 опуклих бруньок (вічок), з яких навесні виростають стебла, утворюючи кущ.

Надземна частина (стебла, пагони і листя) топінамбура на початку вегетаційного періоду розвивається повільно, ріст посилюється лише в липні. Наприкінці вегетаційного періоду надземна маса щороку відмирає, а в ґрунті залишаються бульби. Якщо їх не викопують, то бульби нового врожаю формуються занадто дрібними. Тому топінамбур доцільно прибирати щороку восени, а ще краще - ранньою весною. Вегетаційний період топінамбура довгий - 100-200 діб.

Топінамбур вирощують майже в усіх кліматичних зонах. Рослина невимоглива до клімату, холодостійка та морозостійка. Бульби починають проростати за +6...+8°С. Сходи навесні і стебла восени витримують заморозки до -5...-8°С, що дає змогу отримувати зелену масу до пізньої осені. А бульби на ділянці зі значним сніговим покривом перезимовують у ґрунті за температури повітря до - 35...- 40°С, завдяки чому їх залишають до весни. Після розморожування вони не втрачають своїх властивостей і набувають кращого смаку. У міру потреби навесні бульби викопують для вживання в їжу і на корм худобі. Оптимальна температура для росту і розвитку рослин топінамбура +16...+20°С.

Топінамбур - посухостійка рослина, проте до вологи вимогливий. На зрошуваних землях рослина відрощує велику зелену масу. Він не переносить надзвичайного зволоження ґрунту, навіть короткострокового затоплення, а також близького залягання підґрунтових вод. На перезволожених ділянках погано росте, бульби загнивають і рослини вимокають. Переносить посушливі періоди, не знижуючи врожаю.

Видатний вчений-аграрник І.А. Стебут писав.Стебут писав: "Топінамбур, який не боїться ні сильної літньої спеки, ні пізніх весняних морозів, ні ранніх осінніх холодів, і бульби якого витримують у землі і сильні зимові морози, і не менш сильні літні посухи, можна вирощувати у всякому кліматі. Бульбові рослини для свого успішного розвитку вимагають, щоб ґрунт, на якому вони вирощуються, був насамперед пухким, теплим і в деякій мірі свіжим, але аж ніяк не вологим".

З цього висловлювання випливає, що топінамбур невимогливий до ґрунту, вирізняється відносною невибагливістю і добре росте в різних зонах. Однак урожай його зростає на родючих, удобрених і пухких ґрунтах. Найкращими ґрунтами є перегнійні суглинки та супіски з нейтральною або слабокислою реакцією середовища. При вирощуванні на важких ґрунтах топінамбур сприяє їхньому оструктуруванню. Кислі ґрунти вапнують.

Рослина короткого дня. У північних районах затінені рослини збільшують бульбоутворення.