Внесення добрив

Капуста білоголова - рослина великих потенційних можливостей. Вона доволі вибаглива до родючості ґрунту, добре реагує на органічні та мінеральні добрива. На початку вегетації рослини капусти більше споживають азоту, а під час формування качана - фосфору та калію. Проте її сорти та гібриди суттєво різняться між собою за своїм ставленням до умов мінерального живлення.

Обов'язковим прийомом технології обробітку ґрунту є внесення добрив. В овочевій сівозміні існує система добрив, яка передбачає форми і дози їх, засоби хімічної меліорації ґрунтів, строки і способи внесення залежно від запланованого врожаю, біологічних особливостей сортів і гібридів капусти та попередніх рослин. Вона має сприяти підвищенню родючості ґрунтів, збільшенню врожаю, поліпшенню якості продукції, зростанню продуктивності праці. Вибір системи добрив під капусту залежить також від типу ґрунтів та їхніх властивостей і природно-кліматичних умов.

Капуста з урожаєм виносить із ґрунту багато поживних речовин, і тому її треба вирощувати тільки на добре удобрених ділянках. Наприклад, капуста білокачанна пізньостиглих сортів за врожайності 59 т з 1 га виносить поживних речовин із ґрунту, кг на 1 га: азоту - 261, фосфору - 58, калію - 181, усього - 500. Велика потреба в азоті, фосфорі, калії та в інших поживних речовинах (кальції) пояснюється високим умістом мінеральних солей у надземній масі рослин та їхнім виносом з одиниці площі високими врожаями.

Потреба рослин в елементах живлення змінюється залежно від їхнього віку та сорту. Тому для практичних цілей велике значення має динаміка споживання поживних речовин упродовж усього вегетаційного періоду певного сорту чи гібриду. Під час росту і розвитку капуста нерівномірно використовує елементи живлення. У перші місяці після висаджування рослини використовують поживні речовини дуже повільно, лише 5% загального виносу, проте вимогливість їх до вмісту елементів живлення велика. Період між утворенням листя і початком зав'язування качана характеризується посиленим ростом вегетативних органів. Поглинання поживних речовин у цей період досягає найбільшої інтенсивності, особливо на удобрених полях.

За даними молдовського вченого В.Ф. Ботнаря, застосування добрив збільшує винос поживних речовин у капусти ранньої у 2,4 раза, у середньої та пізньої - у 1,7-1,8 раза. Потреба елементів мінерального живлення на формування одиниці врожаю більшою мірою залежить від сортових особливостей капусти, ніж від доз добрив. Для утворення 1 т качанів у ранньостиглих сортів (Червнева), середньостиглих і пізньостиглих витрачається відповідно 5,5; 4,2 і 3,9 кг азоту, 2; 1,2; 1,3 кг фосфору і 5,2; 4; 3,8 кг калію. Таким чином, для створення високого врожаю капуста рання використовує більше поживних речовин, ніж середня і пізня.

Капуста білоголова ранньостиглих сортів на початку вегетаційного періоду дуже потребує добрив. У цей період ґрунт містить мало азоту в доступній для рослин формі. Тому вона краще росте за спільного внесення в ґрунт органічних і мінеральних добрив. За високої окультуреності ґрунту потреба внесення поживних речовин знижується.

Високе споживання калію спостерігається в середньопізніх і пізньостиглих сортів і гібридів капусти білокачанної. Тому для отримання високих врожаїв капусти потрібне гарне заправлення ґрунту всіма поживними речовинами.

Під час вирощування капусти ранньої на бідних на гумус ґрунтах (менш як 2%) необхідно, окрім мінеральних, застосовувати й органічні добрива, що істотно підвищує продуктивність рослин та покращує якість продукції. Однак одностороннє застосування органічних добрив на зрошуваних землях, навіть у великих кількостях, не в змозі забезпечити потребу капусти ранньої в засвоюваних формах елементів мінерального живлення, тому що поглинання поживних речовин рослинами відбувається з більшою інтенсивністю, ніж їхнє вивільнення внаслідок розкладання гною, зважаючи на дуже короткий вегетаційний період.

Органічні добрива під капусту ранню вносять у вигляді гною перепрілого або біологічно активного торфокомпосту, оскільки застосування гною свіжого мало ефективне через повільне розкладання речовин. Після висадки розсади капуста засвоює багато азоту, а під час утворення качана збільшується потреба в калії та фосфорі. Оптимальна норма внесення гною перепрілого 30-40 кг або торфокомпосту 40-50 кг на 10^м2. Для ранньостиглих сортів капусти доза внесення органічних добрив нижча, для пізньостиглих вища. За нестачі органічних добрив вносять їх при висадці в лунку по 0,5 кг. У цьому випадку витрата добрив становить 10-25 кг на ^Юм2. Органічні добрива під капусту ранню вносять восени під оранку або перекопування і закладають на глибину 15-20 см, де розташовується основна маса коріння і створюється сприятливий водний режим.

Капуста середня і пізня, як і рання, добре відгукується на внесення органічних і мінеральних добрив. Удобрюють капусту для отримання високого врожаю і гарної лежкості качанів під час зберігання. Восени під оранку або після оранки та експлуатаційного планування поля вносять різний гній (переважно свіжий), за винятком овечого, з яким слід поводитися обережно, даючи йому перебродити.

На підзолистих ґрунтах внесення гною обов'язкове, а на чорноземах за вмісту гумусу понад 3,5% і нестачі його під капусту пізню можна вносити самі лише мінеральні добрива, збільшивши фосфорно-калійні в 1,5 раза. Доза внесення гною свіжого не повинна перевищувати 40-60 кг на 10^м2. На дерново-підзолистих і сірих опідзолених ґрунтах вносять 30-40 кг на 10^м2, на темно-сірих опідзолених і вилужених чорноземах - 25-25 кг на 10^м2 разом із мінеральними.

Дані Донецької дослідної станції ІОБ УААН (В. А. Бабич) показують, що гній свіжий не повинен перевищувати 40-60 кг на 10 м2.А. Бабич) показують, що найвища (100 кг з 10^м2) врожайність капусти пізньої отримана при внесенні гною свіжого в дозі 90 кг на 10^м2 на тлі мінеральних Nlg0P180K135 г діючої речовини на 10^м2. Внесення 90 кг на 10^м2 гною під капусту в сівозміні забезпечило достовірні надбавки врожаю наступних рослин перцю солодкого, буряків столових і зерносуміші.

Дослідження Національного аграрного університету (А.В. Бикін та О.В. Бачинський) показують, що за умови внесення гною свіжого у дозі 90 кг на 10 м2.Бачинський) показують, що в північному лісостепу України на темно-сірому опідзоленому ґрунті за вирощування капусти білоголової пізньої за вдосконаленою технологією доцільно використовувати вермикомпост у дозі 3-6 кг на 10^м2 або 1 т на 1 га.

У разі потреби органічні добрива можна вносити і навесні, але тільки під середньостиглі та пізньостиглі сорти капусти, тривалий вегетаційний період яких дає змогу більш-менш повно використовувати поживні речовини гною.

Органічні добрива вносять причепами-гноєрозкидачами 1-ПТУ-4, ПРТ-10, ПТТ-Ф-13, а з куп - валкувачем-розкидачем добрив РУН-15. Мінеральні добрива вносять розкидачами 1-РМГ-4, РСУ-6М і машиною МВУ-8Б. Завантаження розкидачів здійснюють навантажувачем-екскаватором ПЕФ-1А. Для більш рівномірного розподілу добрив по ділянці спочатку розкидають фосфорно-калійні, а потім азотні та органічні. Кислі ґрунти вапнують.

Якщо вносять мінеральні добрива після оранки та планувальних робіт, то їх загортають плугом чизельним ПЧ-3 або чизель-культиватором ЧКУ-4А на глибину 16-18 см.

Дози мінеральних добрив визначають, виходячи з рівня планованої врожайності, забезпеченості ґрунту елементами живлення, біологічного споживання NPK на 10 т продукції та коефіцієнтів їх використання капустою з ґрунту і добрив. На підставі дослідних даних під капусту ранню вносять мінеральні добрива з розрахунку N90P90K60_90. Причому азотні добрива вносять під культивацію, в борозни перед висаджуванням або через 10-12 діб після висаджування під час міжрядного обробітку перед першим вегетаційним поливом.

Дози мінеральних добрив (у діючій речовині), за даними Всеросійського інституту овочівництва, на дерново-підзолистому ґрунті залежно відвмісту поживних елементів коливаються в межах від 90 до 150 г азоту на 10^м2, від 60 до 100 фосфору і від 90 до 160 г калію на 10^м2. Заплавні ґрунти потребують 70-120 г азоту, 60-90 г Р2О5 і 100-160 г К2О на 10^м2. На чорноземному ґрунті найефективніші мінеральні добрива (г д. р. на 10^м2); азоту (N) - 100-140, фосфору (Р2О5) - 90-130, калію (К2О) - 90-100 за сумісного внесення органічних добрив. На торфовищах заплав вносять мінеральні добрива з розрахунку N30_40P90_120K180_240 г д. р. на 10^м2. При розміщенні по добре зволоженому попереднику застосовують тільки мінеральні добрива - N12QP120K120 г д. р. на ^Юм2.

Під капусту середню в поліссі та лісостепу мінеральні добрива застосовують із розрахунку ^90-120^90-120^90-120^90-120' у степу - N90_120P90_120K6Q г д. р. на 10^м2. Мінеральні добрива вносять під зяб, крім полісся, де азотні добрива дають навесні під передпосівну культивацію. За недостатнього внесення добрив на початку утворення качана проводять підживлення з розрахунку N^P^K^ г д. р. на 10^м2.

При вирощуванні капусти пізньої мінеральні добрива вносять у такому співвідношенні: у поліссі - N80_100P60_820K80__150, у лісостепу - N,20P120K90, степу - N80_n0P40_70K25_45

На чорноземних ґрунтах України капусту пізню з одними мінеральними добривами краще вирощувати після попередників, під які застосовували органічні добрива. У цьому разі норми внесених мінеральних добрив збільшують порівняно з нормами мінеральних добрив, що вносяться спільно з органічними: азотних - на 15-20%, фосфорно-калійних - на 25-30%. Для лежкоздатних сортів не допускають надлишку азоту в живленні (до 120 г д. р. на 10^м2), оскільки він різко погіршує збереженість качанів у зимовий період.

За даними доктора сільськогосподарських наук Л. П. Ходєєвої (Інститут овочівництва).Ходєєвої (Інститут овочівництва і баштанництва УААН), з метою підвищення ефективності мінеральних добрив, окупності одиниці внесених туків урожаєм, одержання продукції високої якості та запобігання забрудненню довкілля доцільно застосовувати новий, більш ефективний спосіб локального внесення мінеральних добрив. Внесення мінеральних добрив із розрахунку N90P90K60r д. р. локально у висадковий ряд культиватором-рослингонакопичувачем дає змогу одержати врожайність товарних качанів 70,4 кг з 10^м2, а за N120P120K90 врозкид - 63,9 кг. Локальне внесення високих доз основного добрива на глибину 10-12 см не спричиняє негативної дії на рослини, добрива змішуються з ґрунтом і не стикаються з ними.

Досліди, проведені на Київській дослідній станції ІОБ УААН на торфовищах заплави, показали, що за лункового внесення мінеральних добрив врожайність товарних качанів капусти підвищується на 8,2 кг з 10^м2 і не знижується якість продукції.

У нечорноземній зоні Російської Федерації середньостиглі та пізньостиглі сорти капусти білоголової характеризуються високим споживанням елементів живлення, тому мінеральні добрива під них вносять протягом усього вегетаційного періоду. Мінеральні добрива закладають навесні на повну глибину орного шару. Оптимальні дози їх для дерново-підзолистих ґрунтів (г діючої речовини на 10^м2): N - 90-140; Р2О5 - 60-100, К2О - 140-160; для заплавних ґрунтів: N - 60-140, Р2О5 - 50-100, К2О - 110-180; для торфовищ: відповідно 50-100, 90-120 і 170-220. Необхідні також 2 підживлення. Перше дають у фазі розетки (азотних 20-30 г д. р. на ^Юм2, фосфорних - 20 і калійних добрив - 20 г), друге - у фазі зав'язування качанів (азотних 20-30 г д. р. на 10 м2, фосфорних - 20 і калійних - 20 г), друге - у фазі зав'язування качанів (азотних 20-30 г д. р. на 10 м2). в. на 10^м2, фосфорних - 20 і калійних добрив - 40-50 г). Органічні добрива вносять під оранку або перекопування з розрахунку 40-60 кг на ^Юм2.

Капуста білоголова на ділянках з кислим ґрунтом (рН 5-6) погано розвивається і не зав'язує качана. Вапнування на таких ділянках має дуже велике значення. Воно необхідне також як засіб для профілактичних заходів проти захворювання капусти на чорну ніжку та килу, які не розвиваються на вапнованих і менш кислих ґрунтах. Свіжогашене вапно вносять один раз на 3-4 роки. Дози внесення вапна визначають, виходячи зі ступеня кислотності ґрунту. На слабокислих, середньосуглинкових ґрунтах (рН 6) доза вапна 2-3 кг на 10^м2, на середньокислих (рН 5) - 5,5 кг на 10^м2. Вапно вносять розкидачем мінеральних добрив РСУ-6М або АРУП-8, За відсутності вапна використовують для вапнування борошно доломітове 2 кг на ^Юм2.

Важливий показник якості капусти - вміст у качанах вільних нітратів. МОЗ встановлено гранично допустимі концентрації нітрату NO3 у продукції капусти: 300-500 мг на кг сирої речовини. Внесення підвищених доз добрив сприяє накопиченню нітратів у ґрунті та качанах капусти. Наявність нітратів у капусті може бути знижена при розрахунку доз азотних добрив за вмістом мінерального азоту в ґрунті. Допустима доза азоту в добривах з урахуванням вмісту нітратів у продукції становить 70-170 г на ^Юм2 при основному внесенні і 50 г на ^Юм2 у підживленнях. Застосування підвищених доз мінеральних добрив призводить до дисбалансу поживних речовин у ґрунті, нераціонального використання їх, зниження зростання врожаю, погіршення якості продукції та забруднення довкілля. Максимальна кількість нітратів у продукції накопичується під час застосування аміачної та натрієвої селітри, а мінімальна - під час внесення карбаміду, сульфату амонію та сечовино-формальдегідного добрива (СФД).
Застосування фосфорних добрив практично не справляє істотного впливу на накопичення нітратного азоту в качанах, а калійні добрива знижують його вміст. Хлористий калій зменшує (за рахунок хлориду) діяльність нітрифікуючих бактерій і, отже, перешкоджає накопиченню надмірної кількості нітратного азоту.