Розміщення на ділянці

Ні з одним видом овочевих рослин не зустрічається стільки труднощів з розміщенням, як з капустою білоголової / Розміщення на ділянці .з однією овочевою рослиною не зустрічається стільки труднощів з розміщенням, як з капустою білокачанною. Вона за займаною площею перевершує багато інших, за винятком лише картоплі, і в той же час вимагає частої зміни місця вирощування. Капусту щороку розміщують на новому місці через накопичення в ґрунті хвороботворних мікроорганізмів, особливо збудників кили.

Капуста при формуванні врожаю споживає велику кількість води. Високі та стабільні її врожаї отримують у степу та лісостепу лише на зрошуваних землях. У західних областях і на поліссі пізньостиглі сорти капусти, особливо на низинних місцях, вирощують без зрошення.

У великих господарствах капусту розміщують в овочевих зрошуваних і овочево-кормових сівозмінах на рівних, добре спланованих ділянках із довжиною гону не менш як 400-600 м, з урахуванням механізованого збирання врожаю та продуктивності обробних агрегатів.

У господарствах із дрібним товарним виробництвом капусту розміщують на рівних або з невеликим південним чи південно-східним схилом, відкритих, сонячних ділянках. Вибирають їх із легкими родючими ґрунтами, які навесні швидше прогріваються (для ранньостиглих сортів). Вона дуже добре росте по цілині. Родині з 4-5 осіб достатньо буде мати капусти, вирощеної на площі ділянки 50^м2.

Капусту вирощують практично на будь-яких ґрунтах, крім піщаних. Рослини відрізняються великим виносом поживних речовин із ґрунту. Тому ґрунти мають бути легкими за механічним складом, добре окультуреними, містити велику кількість поживних речовин, мати нейтральну або слабокислу реакцію. Вони повинні мати гарну водоутримувальну здатність. Капуста, особливо ранньостиглі сорти, добре використовує запаси вологи, накопичені в ґрунті взимку і навесні. На кислих ґрунтах вона розвивається погано, уражається килою, а на перезволожених (заболочених) ділянках страждає від нестачі повітря, хворіє на бактеріоз і для тривалого зберігання не придатна. У цьому разі капусту висаджують на грядках або гребенях.

Найкращими ґрунтами для вирощування капусти є добре аеровані, середньо- і важкосуглинкові, окультурені дерново-підзолисті та лугові заплавні ґрунти, а також потужні низинні торфовища. На ґрунтах з високим вмістом гумусу і глибоким орним шаром та на торфовищах рослини переносять кислотність до рН 5, не знижуючи врожаю. У сівозмінах або плодозміні під капусту виділяють поля і ділянки, добре удобрені органічними і мінеральними добривами.

Залежно від сорту і цілей вирощування вимоги до ґрунту різні.

Капуста рання росте у відкритому ґрунті порівняно короткий час, тому потребує ґрунтів, забезпечених достатньою мірою поживними речовинами. Внесення добрив (особливо органічних) під неї - обов'язкове. Тому ранньостиглі сорти капусти білоголової в нечорноземній зоні розміщують на прирусловій або прилеглій до неї незатоплюваній частині центральної заплави і зрошуваних родючих теплих ділянках суходолу. Для неї переважно відводити південні схили, які раніше звільняються від снігу і добре захищені від холодних вітрів. Це дає можливість раніше провести висадку розсади.

Кращими попередниками капусти ранньої є пласт і оборот пласта багаторічних трав, зернові колосові, бобові, огірок, кабачок, патисон, картопля рання, цибуля ріпчаста, часник, томат ранній, зелені однорічні, інші ранньозбирані види овочевих рослин. Не можна висаджувати її на одному місці кілька років поспіль або після капусти цвітної і пізньої та інших капустяних рослин, оскільки це призводить до поширення хвороб. На колишньому місці капусту розміщують не раніше ніж через 4-6 років (на заплавах, що щорічно заливаються, допустиме повернення через 1-2 роки). На цих ділянках поруч із капустою не повинні висіватися інші капустяні: редиска, редька, ріпа, оскільки шкідники і хвороби в них спільні.

Середньостиглі та пізньостиглі сорти капусти білоголової розміщують на заплавних суглинних вологоємних ґрунтах, окультурених торфовищах і в понижених місцях суходолу або на зрошуваних польових землях, не заражених вовчком, далеко відцентральних запилених доріг, в овочевих і овочекормових сівозмінах по пласту, обороту пласта багаторічних (бобових) трав 2-3-річного використання, по суміші однорічних кормових трав, пшениці озимої, бобових, огірку, картоплі, коренеплідним та іншим рослинам. Середньостиглі сорти висаджують на притерасній частині затоплюваної заплави, яка порівняно пізно звільняється від талої води; пізньостиглі - у центральній частині заплави, яка в першу чергу звільняється від затоплення.

За даними Інституту овочівництва і баштанництва УААН, на богарних землях у поліссі попередниками для капусти білоголової є люпин на силос, вико-вівсяна суміш на сіно, кукурудза на силос, горох овочевий; у лісостепу: трави багаторічні й однорічні, кукурудза на силос, пшениця озима, томат, цибуля ріпчаста, горох овочевий; у степу: трави багаторічні, пшениця озима, картопля, томат, огірок, цибуля ріпчаста, горох овочевий. Монокультура різко знижує врожай капусти.

В умовах Луганської області ефективні проміжні посіви. У період, що передує висадці капусти білоголової пізньої (до 2-ї декади червня), окрім цибулі на зелень, редиски, салату і шпинату, встигають сформувати врожай озимі та злаково-бобові суміші на зелений корм. Вирощування до висаджування капусти білокачанної пізньої суміші гороху з вівсом сприяє гарному очищенню поля від бур'янів. Зменшення забур'яненості ґрунту призводить до зниження витрат на прополювання і, в кінцевому підсумку, загальних витрат по догляду за поукісною капустою.

Заорювання в ґрунт пожнивних сидератів: жита озимого, люпину, трав однорічних і кореневих залишків багаторічних трав, подрібненої соломи, обробленої карбамідом тирси посилює мікробіологічні процеси в ґрунті, що покращує його поживний режим, при цьому захворюваність капусти знижується.

При вирощуванні капусти на дерново-підзолистих ґрунтах рекомендується овочева сівозміна з таким чергуванням видів рослин: 1-ше поле - ярі зернові з підсівом конюшини; 2-ге - конюшина; 3-тє - огірок; 4-те - томат; 5-те - цибуля ріпчаста, коренеплідні; 6-те - капуста білокачанна; 7-ме - збірне поле. У багатьох районах Полісся на осушених торфовищах вирощують капусту з таким чергуванням рослин у сівозміні: 1-ше поле - ярі з підсівом трав багаторічних; 2, 3-тє - трави багаторічні; 4-те - картопля; 5-те - капуста білоголова; 3-тє - кукурудза на силос; 7-ме - коренеплідні.

У польових сівозмінах на зрошуваних землях лісостепової зони капусту розміщують після трав багаторічних (люцерна): 1-ше поле - зернові ярі з підсівом люцерни; 2, 3-тє - люцерна; 4-те - капуста білоголова; 5-те - томат; 6-те - огірок; 7-ме - картопля рання; 8-ме - пшениця озима; 9-те - цибуля ріпчаста, коренеплідні; 10-те - збірне поле.

На зрошуваних землях північної степової зони капусту розміщують після огірка в сівозміні: 1-ше поле - картопля рання; 2, 3-тє - трави багаторічні; 4-те - огірок; 5-те - капуста білоголова; 6-те - томат; 7-ме - цибуля ріпчаста, коренеплодні.

У зоні консервних заводів, де основні площі займають пасльонові, капусту вирощують у збірному полі: 1-ше поле - зернові ярі з підсівом люцерни; 2-ге, 3-тє - люцерна; 4-те - томат (розсадний), перець, баклажан; 5-те - цибуля ріпчаста та коренеплодні; 6-те - горох овочевий; 7-ме - пшениця озима; 8-ме - томат (безрозсадний); 9-те - капуста білокачанна, огірок, інші овочеві рослини.

Капуста білокачанна - гарний попередник для томату, огірка, цибулі ріпчастої та коренеплідних, оскільки залишає після себе ділянку, чисту від бур'янів.