Екологічні умови вирощування

Ставлення до температури

Капуста виключно холодостійка рослина. Однак на всіх етапах росту і розвитку вона по-різному реагує на температурний режим. Насіння починає проростати при +3...+4°С, оптимальна температура його проростання +18...+20°С. У першому випадку сходи з'являються через 8-12 діб, у другому - на 3-4-у добу. Рослини капусти продовжують ріст за +5...+10°С, проте сприятливою для росту і розвитку розсади є температура +12...+15°С, а для дорослих рослин у відкритому ґрунті - +15...+18°С. Температура вище +25°С негативно позначається на формуванні качанів. При цьому спостерігається потовщення тканин, скидається нижнє листя, розтріскуються качани. Усе це призводить до зниження врожаю та утворення дрібних нестандартних качанів.

Відомо, що в районах зі спекотним кліматом рослини капусти формують значно менший урожай, ніж у середніх широтах. Нижчі врожаї на півдні пояснюються дією на рослини високих температур за низької відносної вологості повітря. Серед видів капусти білокачанна посідає третє місце (після кольрабі та листової) за ступенем жаростійкості. Жариностійкість сортів капусти залежить від їхніх анатомічних і фізіологічних особливостей, зокрема від обводненості листя впродовж дня та від інтенсивності транспірації. Серед сортів капусти білоголової є відмінності за ступенем жаростійкості, що пов'язано з їх вирощуванням у різних ґрунтово-кліматичних зонах. Сорти північної та середньоруської селекції слабо жаростійкі, сорти ж південного походження більш жаростійкі. Південні овочівники навчилися зменшувати негативний вплив спеки: застосовують безрозсадне вирощування, користуються лаштунками з кукурудзи або інших високорослих рослин.
Тривалі високі температури, особливо за посухи, гальмують ріст і розвиток капусти. У такому разі рослини сильно зменшують свої розміри (листя, качанів), утворюючи більш високі зовнішні качани.

Основна біологічна особливість рослин капусти білоголової, що вирощується в помірному кліматі, полягає в тому, що вони не переходять до генеративного розвитку в перший рік життя внаслідок того, що насіння, яке проростає, не яровизуються, тобто не проходять температурну стадію. Передчасне стеблування (утворення квітконосних стебел) - часте явище при зимовому вирощуванні в субтропічній зоні, а також у передгірних і північних районах під впливом тривалого впливу низьких весняних і літніх температур. Окремі сорти мають коротку стадію яровизації. Велику роль відіграє і вік розсади - доросла, застаріла розсада швидше проходить температурну стадію. Крім того, розсада капусти ранньостиглих сортів, що вирощується тривалий час за низьких (+5...+10°С) температур, утворює квітконосні стебла до того, як сформується качан. Такі рослини, минаючи фазу утворення качана, за один рік дають насіння.

Цю властивість рослин капусти використовують у СНД у зоні субтропіків (Адлер - Великі Сочі) для отримання насіння ранньостиглих сортів. У серпні-вересні проводять сівбу і до зими (жовтень-листопад) висаджують розсаду у відкритий ґрунт, де рослини в січні-лютому піддаються впливу температур від 0 до +5°С, після чого формуються квітконосні стебла, а пізніше - насіння, часто без утворення качана. У цьому випадку в червні-липні зазвичай прибирають урожай насіння. Аналогічне явище спостерігається в Південній Африці, де капусту білоголову на насіння вирощують як однорічну рослину.

Загартована і добре вкорінена горщикова розсада капусти може переносити короткочасні заморозки до -5°С, незагартована безгорщикова пошкоджується за - 2...-3°С. Дорослі рослини у фазі технічної стиглості качана переносять заморозки до -5...-8°С. Найменш морозостійкі ранньостиглі сорти: пошкодження качанів може у них відбуватися за температури -3...-5°С. Усі середньопізні та пізньостиглі сорти є більш морозостійкими, витримують заморозки -5...-8°С і більше. Низькі адаптивні температури від +3 до +10°С підвищують заморозо-стійкість капусти.

Ставлення до світла

Світло - одне з джерел накопичення енергії, яка витрачається на утворення органічної речовини. Нормальний ріст і розвиток рослин залежать від кількості та якості світла, а також від тривалості денного освітлення.

Капуста білоголова - світловимоглива рослина. Ставлення її до світла змінюється в міру росту і розвитку. Особливо високі вимоги до інтенсивності освітлення ця рослина висуває в розсадний період. Нестача світла в цей час призводить до витягування рослин, знижує їхню стійкість до різних грибних захворювань, утворення дрібного листя, а згодом - пухких качанів. Зазначено, що за сильного затінення, наприклад, коли капуста росте в міжряддях плодового саду, качани часто зовсім не утворюються.

За своєю природою капуста білокачанна - рослина довгого дня (сорти північного походження). Сорти середземноморських екотипів (Сирійський та ін.) - рослини короткого дня. У перший рік вирощування за довгого дня у капусти відбуваються специфічні біохімічні процеси, що забезпечують на другий рік утворення репродуктивних органів (квітконосних пагонів). Найінтенсивніший ріст і розвиток капусти білоголової спостерігається за довгого дня, з більшою силою світлового потоку, в якому поряд з довгохвильовими променями досить багато короткохвильових.

За довгого північного дня розсаду з 4-5 листками отримують на 30-35-ту добу, тоді як у середній смузі вона досягає цієї фази на 38-42-у добу. В умовах Крайньої Півночі капуста за високої інтенсивності фотосинтезу та малих теплових ресурсів забезпечує накопичення органічної речовини для отримання високого врожаю.

Ставлення до вологи

Капуста білоголова - дуже вологолюбна рослина. Висока потреба її до вологи пояснюється морфологічними особливостями: великою поверхнею листя, що випаровує, і порівняно неглибоким розташуванням кореневої системи. Вона змінюється залежно від фаз росту і розвитку в процесі онтогенезу. Критичними періодами та фазами потреби рослин у волозі є: проростання насіння, приживлюваності розсади після висаджування у відкритий ґрунт, формування качана.
У період формування асиміляційної поверхні та утворення качанів вимоги до вологи ґрунту та повітря підвищуються. Найсприятливішою протягом усього вегетаційного періоду вважають вологість ґрунту на рівні 80% найменшої вологоємності та відносної вологості повітря 80-90%. За зниження вологості ґрунту до 60% НВ листки вкриваються сизуватим нальотом і набувають рожевого відтінку, їхні краї дещо підгинаються, стебло у капусти ранньостиглих сортів потовщується і передчасно формується дрібна нестандартна капустина. У посушливих районах, а у вологих - у період посухи капустяні рослини посилено скидають листя, тому зовнішні качани здаються особливо довгими. Проте надмірна вологість ґрунту, особливо за знижених температур, призупиняє ріст капусти та утворення в неї качанів; на листках і черешках з'являються антоціанові пігменти (плями), рослини хворіють на бактеріоз.

У разі зниження відносної вологості повітря до 40 % впродовж 20 діб різко зменшується врожай качанів. А надмірне підвищення вологості повітря під час вирощування розсади створює сприятливі умови для грибних хвороб (чорна ніжка тощо).

Потреба рослин у волозі змінюється не тільки від кліматичних і погодних умов та фаз розвитку, а й під впливом інших чинників. Ранньостиглі сорти капусти, що вирізняються більш інтенсивним і швидким накопиченням урожаю, більше потребують вологи, ніж пізньостиглі. Рослини, висаджені розсадою, більш вимогливі до вологості ґрунту, ніж рослини, висіяні насінням безпосередньо в ґрунт.

Нормальний ріст і розвиток рослин капусти білоголової, а також формування високого врожаю можливі тільки за умови зрошення. За врожайності 30 кг з 10^м2, або 30 т/га, вона споживає 2^м3 на 10^м2; або 2 тис. м3 на 1 га.^м3 на 1 га; за 100 кг, або 100 т, - відповідно 5,5^м3 і 5,5 тис.^м3 води. Недарма кажуть у народі, що кожен качан потребує бочку води. У всякому разі потреба цієї рослини у воді в 2 рази вища, ніж картоплі.

Для підтримання оптимальної вологості ґрунту на рівні 80% найменшої вологоємності в різних ґрунтово-кліматичних зонах потрібно проводити від 5 до 12 поливів нормою 300-350 л води на ^Юм2 у період до початку формування качана і 450-500 л у період росту качана. Відхилення вологості ґрунту від оптимуму призводить до зниження продуктивності рослин. У південних районах у спекотні години дня ефективні освіжальні поливи нормою 75 л на 10^м2.

Ставлення до ґрунту і живлення

Капуста білокачанна - одна з найбільш вимогливих рослин до родючості ґрунту. Краще її вирощувати на легкосуглинкових і супіщаних ґрунтах з глибоким орним шаром і високим вмістом гумусу. Піщані ґрунти за внесення в них гумусоутворювальних речовин найбільш придатні для капусти ранньостиглих сортів. Ґрунт для вирощування капусти має бути добре окультурений, містити велику кількість поживних елементів, нейтральний або слабокислий. Оптимальна реакція ґрунтового середовища рН 6,5-7,5 на чорноземах і підзолистих ґрунтах, 5-5,5 - на торф'янистих. Що вища окультуреність ґрунту, то меншу кількість поживних речовин потрібно вносити. Капуста потребує структурного, родючого, добре заправленого добривами ґрунту, ефективно реагує на внесення в ґрунт високих доз органічного та мінерального добрива, особливо в комбінованому вигляді.

На середньоокультурених дерново-підзолистих ґрунтах капуста ранньостиглих сортів добре відгукується на застосування органічних добрив, внесених восени. Пізньостиглі сорти дають також добрі врожаї на багатих на азот заплавних і торф'янистих ґрунтах.

За достатньої родючості сам тип ґрунту не такий суттєвий для цієї рослини, за винятком важко-суглинкових, сильнокислих, щебнистих і перезволожених, погано аерованих, які є для капусти малопридатними. На кислих ґрунтах вона уражається хворобою килою, внаслідок чого врожай різко знижується. Ранньостиглі сорти капусти порівняно з пізньостиглими сильніше уражаються килою, тому їх необхідно вирощувати на незакислених ґрунтах. Капуста добре реагує на вапно, яке можна вносити восени або навесні за 2-3 тижні до висаджування.

Капуста білоголова за виносом поживних речовин із ґрунту посідає одне з перших місць серед овочевих рослин. За врожайності 80 кг з 10^м2 рослини виносять із ґрунту азоту 214 г, фосфору 79 г і калію 200 г.
Висока вимогливість капусти білоголової до елементів живлення зумовлена невеликими розмірами кореневої системи та високим виносом елементів живлення на одиницю продукції. Споживання окремих елементів живлення під час росту рослин різне. На початку вегетаційного періоду капуста споживає багато азоту, а під час формування качана - фосфору та калію. На вилужених чорноземах капуста пізньостиглих сортів споживає на 10 кг качанів: азоту - 44, фосфору - 10, калію - 23 г на 10^м2.

Результати досліджень молдавських учених показують, що до початку формування качанів капуста ранньостиглих сортів поглинає близько 30%, а середньо- і пізньостиглих - 50% загальної кількості споживаних елементів живлення. Неоднакове накопичення поживних речовин у рослинах сортів капусти різної скоростиглості пояснюється неоднаковою тривалістю міжфазних періодів і різною кількістю накопиченої фітомаси. Тому середньо- і пізньостиглі сорти потребують рясного удобрення впродовж усього вегетаційного періоду.

Біологічним особливостям капусти в живленні найповніше відповідає поєднання органічних і мінеральних добрив. Динаміка потреби в поживних елементах рослини пов'язана з інтенсивністю накопичення маси рослини. У великій кількості капуста споживає азот, фосфор, калій; дещо менше кальцій, магній і зовсім незначно - мікроелементи: бор, марганець, молібден.

Дуже важлива роль добрив для капусти білоголової на початку вегетаційного періоду. У цей період ґрунт містить мало азоту в доступній для рослин формі. Органічні добрива під капусту ранньостиглих сортів вносять у вигляді перегною. Застосування свіжого гною малоефективне, оскільки органічна речовина не встигає розкластися за вегетаційний період рослин. Середньо- і пізньостиглі сорти капусти майже на всіх ґрунтах (крім низинних торфовищ) добре відгукуються на внесення органічних добрив. Однак один гній не може в достатній кількості забезпечити капусту поживними речовинами, тому що розкладання його в ґрунті та звільнення з нього доступних для рослин елементів живлення відбувається повільніше, ніж зростає потреба їх у живленні. Унаслідок цього капуста росте і розвивається краще за спільного внесення під неї органічних і мінеральних добрив. Ефективність різних видів добрив під капусту залежить не тільки від типу ґрунту, а й від його окультуреності, вмісту в ньому поживних речовин, тривалості застосування добрив, зрошення.
Для одержання високоякісного врожаю капусти білоголової дуже важливо, щоб усі елементи живлення перебували в оптимальному співвідношенні.