Висаджування розсади

Найтрудомісткішим процесом у технології вирощування спаржі є висаджування. Розсаду її можна висаджувати в ґрунт восени після завершення вегетаційного періоду і навесні до пробудження бруньок, а розсаду, вирощену контейнерним способом, - протягом усього вегетаційного періоду. Як осіння, так і весняна посадка має свої переваги та недоліки. На півдні (країни Південної Європи) вважають за краще висаджувати спаржу восени, а в більш північних районах і в Україні - навесні. При весняній висадці найкращим терміном у північних і західних районах є перша половина травня, на півдні - квітень, коли ґрунт уже прогрівся.

Способи вирощування спаржі застосовують різні. Рекомендують проводити її посадку в траншеї, борозни, канавки, лунки, ямки, а також на грядках і рівній поверхні. Але більш поширеним є борозенковий спосіб висаджування розсади.

При висаджуванні по борознах навесні оброблений ґрунт маркують, намічаючи ряди на відстані для білої спаржі 140-180 см, а для зеленої - 90 см один від одного, бажано в напрямку з півночі на південь. Уздовж маркерної лінії канавокопачем нарізають борозни шириною і глибиною 35-40 см. Такої глибини досягають під час другого проходу плуга або підгортальника. На дно борозен насипають гній перепрілий або компост торфонавозний (30-35 кг на 10^м2) шаром 10-15 см, засипають його 8-10-сантиметровим шаром ґрунту і, перемішавши, формують валик по центру борозни. Розсаду білої спаржі розміщують одна від одної на валику на відстані 40-50 см, а зеленої - 30-35 см. Коріння розправляють, притискають, поливають нормою 70-100 л води на 10^м2, присипають зверху шаром легкого ґрунту на 5-7 см вище верхівкової бруньки та за необхідності поливають нормою 200-300 л води на 10^м2. Густота рослин спаржі коливається від 15 до 30 штук на 10^м2.

Коли на поверхні з'являються пагони, шар ґрунту збільшують. Підсипку періодично повторюють. До кінця сезону борозни заорюють і вирівнюють. Не можна засипати борозни доверху відразу, інакше багато пагонів загинуть. На третій рік восени рослини підгортають на висоту 10-15 см, а потім мульчують органічними матеріалами і доводять висоту гребеня до 20-22 см для отримання вибілених пагонів.

Замість борозен можна копати лунки або ямки діаметром 40 см і глибиною 35-45 см з невеликими укосами, в які закладають гній, а поверх нього перегній. На дні роблять горбки висотою 6-8 см, на які і висаджують розсаду. При висадці розсади коріння її розправляють на горбку і присипають зверху сумішшю перегною з ґрунтом. Висаджують її так, щоб верхівкові бруньки рослин перебували в лунках або ямках на 20 см нижче поверхні ґрунту. Після цього рослини обережно поливають водою з лійки. Коли на поверхні лунок з'являться пагони, шар ґрунту поступово досипають до рівня поверхні ділянки.

Гряди застосовують у тому випадку, коли хочуть отримати спаржу рано навесні та восени. Їх рясно удобрюють. Замість складної і дорогої грядової культури спаржі на півдні України широко поширюється в даний час спрощена і дешева польова вигонка на рівній поверхні вибілених пагонів із внесенням органічних і мінеральних добрив приблизно в тих самих дозах, які вносять і під овочеві рослини. Розсаду після викопування відразу висаджують на постійне місце. Для висадки використовують тільки великі, добре розвинені рослини з 3-5 бруньками, що дають вищий урожай, ніж дрібні рослини. У борознах і лунках, що забезпечують глибше висаджування розсади і меншу її залежність від погодних умов, у перший рік спостерігається потужніший розвиток вегетативної маси, ніж на рівній поверхні. Однак наступного року рослини наздоганяють за розвитком і навіть перевищують рослини борозенної посадки.

У перший і на другий рік після висаджування розсади в міжряддях спаржі вирощують рослини-ущільнювачі з коротким вегетаційним періодом, наприклад салат, крес-салат, редис, шпинат, картоплю ранню, квасолю, цибулю ріпчасту, капусту кольрабі. Як ущільнювач використовують також багаторічну рослину артишок. Однак при цьому слід враховувати збільшення витрат поживних речовин і води, а також складність обробітку ґрунту в міжряддях.
Щоб отримати товарні головки (суцвіття) артишоку в рік висіву, проросле насіння яровизують на льоду впродовж 10 діб; вирощену розсаду висаджують у середині травня в міжряддя спаржі в один ряд із відстанями між рослинами 70 см. Стебла спаржі підтримують за допомогою шпагату, натягнутого на міцні кілки. Знімна стиглість головок артишоку в рік висіву настає наприкінці серпня - на початку вересня, а після перезимівлі (на другий рік) - на початку серпня. Кожне квітконосне стебло дає від 1 до 3 головок. Рослини мають 2 продуктивних стебла.

Артишок у міжряддях спаржі добре переносить зиму і дає голівки в більш ранні строки і кращої якості (більші), ніж за окремого вирощування. Відмерлі стебла спаржі восени не прибирають, що забезпечує гарне снігозатримання. Досвід такого вирощування показав, що в північній зоні можлива не тільки однорічна, а й багаторічна культура артишоку - шляхом щорічного висіву.