Виникнення та поширення

Грибівництво - унікальна підгалузь овочівництва, яка дає змогу насоломі озимих зернових, різних видах гною, а також на відходах сільськогосподарського виробництва від переробки соняшнику, жита, сої, льону, бавовнику та інших рослинницьких продуктів отримувати цінний екологічно безпечний продукт харчування, який за своїми якостями не має аналогів.

Гриби можна культивувати не тільки в спеціалізованих печеричницях, а й у теплицях, парниках, підвалах, сараях, сховищах, кімнаті та відкритому ґрунті. Крім того, в країнах СНД пустує велика площа підземних виробок, які також можна пристосувати для цієї мети.

Початок вирощування грибів сягає в глибину століть. Історія культивування печериці налічує понад 300 років. Першими в Європі його почали вирощувати італійці та французи. Причому у Франції для цілорічного культивування стали використовувати каменоломні, де постійна температура (+13... +15°С) і вологість повітря (понад 90%) виявилися оптимальними для розвитку гриба. До кінця XVIII століття печерицю вже вирощували в багатьох західно-європейських країнах. На початку XX століття в США з'явилися спеціалізовані приміщення для культивування печериці зі штучним мікрокліматом для росту грибниці (міцелію) і плодоношення грибів.

Нині у світі виробляють близько 3 млн т грибів на рік, зокрема близько 1,2 млн т печериць. Високий рівень розвитку грибівництва спостерігається в США, Китаї, Нідерландах, Англії, Франції, Італії, Угорщині, Росії. У Російській Федерації щорічно виробляють від 3 до 8 тис. т печериць. Розвиток цієї галузі дає змогу раціонально використовувати відходи сільськогосподарського виробництва і скорочувати витрати на їх утилізацію. Вітчизняний і зарубіжний досвід показує, що рентабельність сучасного грибівництва становить 100-120%. Про це переконливо свідчить історичний досвід. Ще на початку XX століття ціле покоління ростовських городників Грачових займалося вирощуванням печериці як дуже прибутковою справою.

У Нідерландах печерицю вирощують понад 800 підприємств на загальній площі понад 700 тис.^м2. І майже всю цю площу забезпечують компостом дві спеціалізовані фірми. Для господарств своєї країни вони готують за рік до 450 тис. т компосту та майже стільки ж продають його в Бельгію та Німеччину.

У магазини України печериці постачає Київська овочева фабрика. У господарстві вдосконалено технологію їхнього виробництва, яка дала змогу позбутися ручної праці та механізувати трудомісткі процеси, включно з приготуванням субстрату та його пастеризацією. Тут створено автоматизовану систему, яка підтримує в печеричниці відповідний рівень температури та вологості.

Рентабельність підгалузі грибівництва насамперед забезпечують використання відходів чи вторинної сировини (солома, гній тощо), короткий цикл вирощування печериці - впродовж 3-4 місяців, що дає змогу провести 3-4 обороти на рік, відносно низька енергоємність виробництва. Для отримання стабільно високих (100-200 ^кг/м2 за рік) урожаїв необхідні такі основні умови: правильно приготований компост (субстрат); певні параметри мікроклімату на різних стадіях вирощування; високоякісна покривна суміш, що забезпечує необхідні умови для продуктивності плодових тіл; високоякісний посадковий матеріал.

Проте виробництво печериць загалом не задовольняє попит населення на такий цінний продукт. Ця підгалузь у багатьох господарствах збиткова, що не сприяє популярності та широкому її розвитку. Не завжди можна купити на ринку печериці - попит випереджає пропозицію, і стара приказка "дешевше грибів" уже втратила свій сенс. Але навряд чи можна знайти людину, яка б не любила грибів.

Вчені вважають, що найближчим часом рослинний білковий продукт їстівних грибів відіграє важливу роль у суттєвому збільшенні ресурсів білка у світі. Підраховано, що сучасні грибівницькі підприємства отримують 60-80 т на рік сухого білка з 1 га використовуваної площі.