Основне внесення добрив

Одним ізшляхів підвищення виробництва овочів без збільшення посівних площ, поліпшення якості продукції є раціональне застосування мінеральних добрив. Добрива - найбільш дієвий засіб підвищення врожаю овочевих рослин. Вони покращують фізико-хімічні властивості ґрунту і найповніше задовольняють потребу рослин в елементах живлення. Систематичне застосування добрив спільно з обробітком і зрошенням підвищує окультуреність ґрунту, рівень його родючості. При вирощуванні рослин на добре окультуреному ґрунті підвищується не тільки врожай овочів, а й поліпшується їхня товарна якість, цукристість, вміст білка, сухої речовини, вітамінів. Величезне значення для якості продукції має збалансованість мінерального живлення. Внесення добрив в оптимальних дозах забезпечує приріст урожайності томата 11,7-17 т з 1 га. Так, 1 кг поживних речовин добрив може давати додатково 35-45 кг томатів.

Потреба томатних рослин у живленні має свої особливості. Споживання томатом поживних речовин на 10 т плодів становить: азоту (N) - 30-33 кг, фосфору (Р2О5) - 8-13, калію (К2О) - 34-51 кг. На початку вегетаційного періоду (30 діб після висаджування розсади) потреба в ній поживних елементів така: N - 18 кг на 1 га, Р2О5 - 5, К2О - 17 кг на 1 га. Томат у міру зростання і розвитку поглинає більше калію і фосфору. Відповідно до цього, як вважає доктор біологічних наук 3. І. Журбицький, посилення живлення калієм і фосфором веде до більш раннього цвітіння томата. Після висаджування розсади в поле починається інтенсивне засвоєння азоту, необхідного для росту вегетативних органів, а від початку плодоутворення - калію, що бере участь у наливанні плодів. Сприяючи швидкому накопиченню потрібних рослині елементів у певний період, можна прискорювати ріст і розвиток рослин.

За внесення мінеральних добрив у дозах NPK по 90 кг діючої речовини на 1 га засвоюється азоту 32 кг з 1 га, фосфору - 9 і калію - 20 кг з 1 га. При цьому використовується поживних речовин відповідно 36, 10 і 22%. Томати виносять із ґрунту порівняно небагато поживних речовин, проте нестача в ґрунті одного з елементів живлення спричиняє затримку росту та розвитку рослин.

Усі види добрив підрозділяють на 3 групи: органічні, мінеральні та бактеріальні. У практиці сільськогосподарського виробництва застосовується така система, коли добрива вносять у 3 строки: до висаджування розсади або сівби (основне добриво), під час висаджування або сівби (у рядки, борозни, лунки, з поливною водою) і в підживлення (кореневі, некореневі). Основні добрива застосовують восени під зяблеву оранку або після планування поля під чизелювання, а також навесні під першу культивацію ґрунту.
Азотні добрива сприяють інтенсивному наростанню вегетативної маси, утворенню численних бокових пагонів, проте затримують дозрівання плодів. За нестачі азоту затримується ріст стебла і листя, останнє набуває жовтуватого забарвлення, опадають бутони і квітки. Надлишок його в ґрунті посилює розвиток вегетативної маси на шкоду формуванню врожаю плодів. При цьому зменшується розмір плодів, строки збирання врожаю настають пізніше, рослини сильніше уражаються хворобами і лежкість продукції знижується. Слід зазначити, що застосування дуже високих доз навіть повного мінерального добрива також погіршує структуру врожаю і знижує товарні якості плодів.

Томат добре реагує на фосфорні добрива, а потім на калійні. Фосфорні добрива сприяють кращому розвитку кореневої системи, прискоренню цвітіння і ранньому дозріванню плодів. За недостатнього внесення їх припиняється ріст, листя і стебла набувають синьо-фіолетового забарвлення, затримується формування генеративних органів і засвоюваність азоту рослинами. Крім того, за знижених температур, що нерідко буває у квітні та травні, томат безрозсадний слабо засвоює фосфор за основного його внесення. Тому ефективним є локальне внесення гранульованого суперфосфату в ряди під час сівби. Доза суперфосфату в цьому випадку становить 80-100 кг на 1 га.

Фосфорні добрива під томат розсадний застосовують восени, при цьому використовують різні форми суперфосфату: простий, гранульований, подвійний і амонізований.

Калійні добрива прискорюють утворення зав'язі, дозрівання плодів, збільшують вихід товарної продукції, підвищують вміст сухої речовини і цукрів. Якщо не вистачає калію в ґрунті, знижується інтенсивність фотосинтезу, послаблюється стійкість рослин проти грибних хвороб. Як калійне добриво застосовують калійну селітру, сульфат калію (сірчанокислий калій), у крайньому разі - хлористий калій. Це добриво через вміст у ньому шкідливого для рослин хлору дає не дуже хороший результат. Крім того, з калійних солей небажано застосовувати під томат каїніт. Якщо відсутні калійна селітра і суперфосфат, можна вносити комплексні добрива.

На бідних, середньоокультурених і еродованих ґрунтах, каштанових солонцюватих під томат вносять з осені, окрім мінеральних добрив, напівперепрілий гній, перегній абокомпост у дозі 20-30 т на 1 га, а також озерний або ставковий мул, що розклався, з розрахунку 80-100 т на 1 га. У нечорноземній зоні Російської Федерації їх застосовують навесні. Кислі ґрунти вапнують, а на солонцюватих вносять гіпс із розрахунку 2-3 т на 1 га.

Органічні добрива покращують структуру ґрунту, забезпечують необхідним матеріалом життєдіяльність мікроорганізмів і зумовлюють оптимальну водоутримувальну здатність. Крім того, з ними надходять і деякі поживні речовини зазвичай у кількостях, необхідних для нормального росту рослин. Тому для збереження в ґрунті потрібного рівня поживних речовин у комплексі з органічними вносять мінеральні добрива.

На добре окультурених ґрунтах найкращими для вирощування томату є ділянки, на які торік вносили органічні добрива. Розміщення томату на полі, удобреному свіжим гноєм, небажане, тому що рослини в даному випадку сильно розростаються, у них затримується утворення плодів. Крім того, за несвоєчасної підготовки органічних добрив і поганого їх зберігання на поля вивозиться багато насіння бур'янів.

З метою підвищення ефективності мінеральних добрив, окупності одиниці внесених туків врожаєм, одержання продукції високої якості, поліпшення родючості ґрунту та запобігання забрудненню довкілля Інститутом овочівництва і баштанництва УААН розроблено локальний спосіб внесення добрива. Як повідомляє доктор сільськогосподарських наук В.Є. Гон-чаренко, застосування локально високих доз основного добрива не впливає негативно на рослини, бо насіння або розсада відокремлюються від добрив ґрунтовим прошарком.

Локальне застосування мінеральних добрив із розрахунку N3QP30K15 кг діючої речовини на 1 га дає змогу скоротити їхню витрату вдвічі без зниження врожаю, а поєднання суцільного та локального способів внесення збільшує врожайність товарних плодів томату на 10-14 т з 1 га. На середньо- і добре забезпечених поживними речовинами ґрунтах локальне добриво за ефективністю замінює основне, а на бідних доповнює його. За локального способу добрива розміщують стрічками за допомогою культиваторів-рослиноживильників та іншими переобладнаними для цієї мети машинами. Глибина допосадкового стрічкового внесення основного добрива 12-15 см, а допосівного - 6-8 см. Оптимальні інтервали між стрічками основного добрива 30 см, добрива доцільно розташовувати в поперечному напрямку до майбутніх рядів рослин.